ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ БОРИСА ДЖОНСОНА)

Богданов, М.Ю.

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ АНГЛОМОВНОГО ПОЛІТИЧНОГО ДИСКУРСУ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОМОВ БОРИСА ДЖОНСОНА)

Богданов, М.Ю.

URI: http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/247

Date: 2024-01-16

Abstract:

Дипломна робота – 79 стор., 75 джерел. Об’єкт дослідження: сучасний англомовний політичний дискурс. Мета роботи: дослідити особливості англомовних політичних промов на прикладі виступів Бориса Джонсона, виокремити специфіку перекладу та способи передачі лексико-граматичних особливостей промов з англійської мови на українську. Теоретико-методологічні засади: концепції та положення, що містяться в ряді робіт таких відомих дослідників в області теорії перекладу й теорії дискурсу як В. В. Громовенко, Т. А. Дейк, К. Курелей, Е. Латіф, A. В. Петренко, . В. Самойлова, А. М. Шарова та інших. Отримані результати: політичний дискурс та тексти політичних промов є важливою складовою лінгвістичних досліджень. До головних ознак англмоовного політичного дискурсу входять використання емоційно-забарленої лексики, безособових та інфінитивних конструкцій; лексичних одиниць широкої конотації, паралельних синтаксичних конструкцій та інше. До особливих рис ораторського стилю Бориса Джонсона належать: лексико-стилістичні повтори; надання переваги складним реченням; побудова промов навколо концепів people та government; достатня кількість речень із дієсловом let. При передачі англомовних текстів політичних промов українською мовою широко використовуються калькування, транскрипція/транслітерація, конкретизація, граматичні заміни, перестановки, додавання, членування речень та пошук українського еквіваленту.

Description:

Політичний дискурс та політичні промови, які є його складовою, викликають інтерес багатьох науківців різних галузей науки. Проте, він залишається недостатньо висвітленим й дослідженним із боку лінгвістики. Дослідники продовжують суперечки стосовно, що таке політичний дискурс, що до нього відноситься й які різновиди він має. Із головних визначень можна виокремити такі: комунікативний акт, об’єднання всіх мовленнєвих актів, публічного права, традицій та досвіду, політична комунікація та інші. У роботі дотримується точка зору, що політичний дискурс є окремим різновидом інституціонального дискурсу, що відбувається в окремому соціально-політичному середовищі при певних умовах у межах відносин «статус-роль», та основою якого є національно та соціально-історично зумовлена ментальність його учасників. Учасники політичного дискурсу – це політики, політичні інститути, державні представники, представники ЗМІ, але тільки у тому випадку, якщо вони працюють у межах політичних інститутів. Політичний дискурс має комплексну мету й направлений на реалізацію політичних, ідеологічних, соціальних стратегій, побудову й підтримку необхідних політичних поглядів, розповсюдження політичної ідеології. Головним при реалізації мети політичного дискурсу є спонукання учасників комунікаційного процесу до певних дій. Політичний дискурс виконує багато функцій, головним із яких є комунікативна, селективна, спонукальна, емотивна, маніпулятивна, прогнозуюча та консолідуюча. Важливою складовою при дослідженні англомовного політичного дискурсу виступають комунікативні стратегії, під якими розуміють довгостроковий план дій адресата й адресанта для досягнення певної політичної мети. До головних стратегій відносять стратегію на зниження, на підвищення, утримання або боротьба за владу та самопрезентація. При дослідженні теоретичного матеріалу було виявлено залежність кількості стратегій від мети політики. До характерних рис англмоовного політичного дискурсу відносяться: значна кількість політичних термінологічних одиниць, використання безособових конструкцій, надання переваги лексичним одиницям широкої контації, намагання дотриматися балансу між імплементацією лексики з позитивною та негативною конотацією, часте використання займенника першої особи множити we замість займенника першої особи однини. Політична промова розглядається як один із політичних жанрів, який охоплює обговорення широкого спектру проблем (тем) й мета якого спонукати адресатів до певних дій. Умовно політичні промови можна поділити на такі види: передвиборчі дебати, політичний звіт, звітування за поточні справи, передвиборча агітація, публічна промова, інавгураційна промова, парламентські дебати. Політичні промови також можна розподілити за адресатами, типом заходу та способу їх реалізації – вітальна промова, міжнародна промова, передвиборча, святкова та інші. Для англомовних політичних промов властивим є використанням «простої» мови, лексичних одиниць позитивної та негативної конотації, стилістичних прийомів – метафор, фразеологічних зворотів, тощо. Також політичні діячі віддають перевагу статистичним даним. Побудова речень, здебільшого, проста. Але це залежить від самого політичного діяча. Для політичних промов є характерним трьох рівнева побудова: вступна частина, основна частна й висновки. При дослідженні виступів колишнього прем’єр-міністра Велікобританії Бориса Джонсона, були виокремлені особливості його виступів. Взагалі, ораторські стилі колишнього прем’єр-міністра Великбобританії різноманітні й легко змінюються для досягнення поставленної мети – стиль професійного оратора, стиль простого привітного співрозмовника, стиль «незграбного» оратора. До лінгвістично-граматичних особливостей відносимо: штироке використання складних речень розгалудженої структури, використання інфінитивних та модальних конструкцій, побудова промов навколо концепів people та government, значна кільксть лексичних й стилістичних повторів, використання метафор та перебільшень. Також Борис Джонсон надає первагу займеннику першої особи одинини I, не боючись пвисловити свою думку. Згідно до аналізу промов у спеціальних програмах, то вони є достатньо складними та їх аудиторією є люди, щонайменьше з повною середньою освітою. При дослідженні перекладу політичних промов Бориса Джонсона головна увага приділялася передачі лексичних та граматичних особливостей. Серед головних лексичних трансформацій, які викорситовуються при перекладі промов політичного діяча широко використовуються калькування, транскріпція/транслітерація, конкретизація, додавання/вилучання. Рідше – перестановка та заміна одніє частини мови на іншу. Значна кількість епітетів, яку широко використовує Борис Джонсон, мають різну граматичну форму, найчастіше це словосполучення, де головним елементом є іменник, а епітет виражений прикметником або іменником. Найбільш вживані прислівники, які дозволяють зробити акцент на потрібній інфомрації, у промовах колишнього прем’єр-міністра це effectively, increasingly, nationally, absolutely, only та actually. При перекладі використовують пошук відповідників, калькування та перекладацькі транспозиції. У ході дослідження політичних виступів колишнього прем’єр-міністра Велікобританії Бориса Джонсона виокремлюються такі граматичні особливості: достатня кількість модальних дієслів та модальних конструкцій, інфінитивних, каузативних та пасивних конструкцій. До складу модальних дієслів, що домінують у промовах політика, входять: can/could, must та should. При перекладі часто використовуються українські еквіваленти «можемо», «зможемо», «повинні», «є обов’язковим», та інші. Також, використовуються трансформації зміни частин мови, перестановки, членування речень та пошук еквівалентнів на мові перекладу. При перекладі пасивних конструкцій було виокремлено декілька тенденцій: використання трансформації граматичної заміни, коли пасивна предикативна конструкція мови оригіналу змінювалася на активну чи пасивну конструкцію підрядного речення на мові перекладу. Пасивні безособові конструкції передаються активним безособовими конструкціями на українській мові. Каузативні конструкції, що зустрічаються у виступах Бориса Джонона, передаються українською мовою за допомогою еквівалентів, антонімічного перекладу, трансформацій конкретизації та граматичних замін. Інфінітивні конструкції у формі додатку до головного слова й у функції обставини перекладаються українською мовою за допомогою перестановок, а також збереженням синтаксичної конструкції. Також вони можуть передаватися дієсловами недоконаного виду на мові перекладу, а інфінітиви у функції обставини мети – підрядним реченням із сполучником «щоб».

Show full item record