DSpace Repository

Публічне управління у сфері запобігання інфекційних захворювань

Show simple item record

dc.contributor.author Кривогуб, К.М.
dc.date.accessioned 2023-11-04T20:19:55Z
dc.date.available 2023-11-04T20:19:55Z
dc.date.issued 2023-06-18
dc.identifier.uri http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/168
dc.description На сьогодні для системи охорони здоров’я притаманними є комплекспроблемполітичного, технологічного, демографічного, соціального таекологічного характерів, які у своєму комплексі здійснюють вплив на стан здоров’я населення. У теоріїпублічногоуправліннявідокремлюють триальтернативнімоделіформуваннясучасноїполітикизбереженняздоров’янаселення, а саме – передбачаєперехід на ринкові відносини та конкурентнізасади функціонуваннязакладівохорони здоров’я; 2 – існуваннядержавногомедицини за кошти , місцевих , комунальних , приватних бюджетів , а також громад і громадян, 3 - система державного управліннямедичнимобслуговуванням при збереженніпоступовоговведення в діюдеякихринковихмеханізмів. Проте, кожнакраїнамаєсвоїособливостіреалізаціїпублічноїполітикизбереженняздоров’янаселення, щообумовлюютьсязміноюстану здоров’ясуспільства, причинами та детермінантамицихзмін,атакожрівнемекономічногорозвитку та принципами організації іекономічногорозвитку та принципами організації і фінансуваннясистемиохорониздоров'я. У кваліфікаційнійроботірозглянутодосвідПольщі,Японії, США, Німеччини,Великобританії.Формування публічної політики збереження здоров’я населення потребує належного інституційного забезпечення. Відповідно до чинного законодавства значні повноваження законодавчого та адміністративного характеру у сфері охорони здоров’я мають Президент України та Верховна Рада України.Одним із напрямів удосконалення публічної політики збереження здоров’я населення вбачаємо удосконалення організаційного механізму реалізації публічної політики збереження здоров’я населення. В цьому плані зауважимо, що удосконалення публічної політики збереження здоров’я населення має базуватись на комплексному підході та враховувати всі складові управлінського механізму системи охорони здоров’я. У кваліфікаційній роботі окреслено та проаналізовано основні складові елементи механізму публічної політики збереження здоров’я населення від інфекційних хвороб.Комплекс заходів епідеміологічного контролю наразі є достатньо широким, що пояснюєтьсярізноманіттям сфер проведення контрольних заходів,відсутністю чітко визначеного переліку спеціалізованих інституцій,важливістю й необхідністю постійного здійснення таких заходів. Проблема збереженняздоров’янаселеннязавждибулаприсутня в системах охорониздоров’ярізнихкраїн та в політиціяк державного так і публічного управління. Отже, необхідні подальша інвентаризація і аудит того, як системи фінансового управління та звітності впоралися з кризою. У кожній окремій країні міністерства фінансів повинні оцінити, наскільки добре їх система фінансового управління та звітності працює під час кризи й економічної невизначеності. Також будуть потрібні зовнішні аудити, що враховують точки зору всіх ключових зацікавлених сторін (міністерства фінансів, органів реалізації заходів, парламентів, зовнішніх аудиторів і т. д.). Урядам необхідно підвищити інституційну стійкість в разі майбутніх криз і потрясінь та продовжити подальшу цифровізацію процесів, щоб уникнути майбутніх масштабних криз [33]. Кризове реагування на стратегічному та оперативному рівнях та публічне управління в умовах епідемічних викликів мають спиратися на сформовану державну політику, що включає взаємодією окремих осіб, груп, суб’єктів, об’єднань та мереж і розроблені умови локальних взаємодій та вирішення проблематики на глобальному рівні. Глобальне управління повинно реалізовувати функції загальної координації, регулювання та реалізації політики, пов’язаної з публічними та приватними суб’єктами, які можуть діяти за межами юрисдикцій держави. В зазначеному напрямі доцільним стане впорядкування міждержавних актів щодо координації дій та алгоритмів реагування на випадок надзвичайних ситуацій епідемічного характеру. uk_UA
dc.description.abstract Досліджено поняття та зміст публічної політики у сфері запобігання інфекційним захворюванням; нормативно-правове регулювання публічної політики у сфері запобігання інфекційним захворюванням; форми й методи діяльності суб’єктів публічної політики у сфері запобігання інфекційним захворюванням; характеристика окремих заходів щодо запобігання інфекційним захворюванням в Україні та процедури їх реалізації; досвід зарубіжних країн у запобіганні інфекційним захворюванням; пріоритетні напрями вдосконалення публічної політики у сфері запобігання інфекційним захворюванням в Україні. Під станом епідеміологічного благополуччя можназрозуміти,що стан публічного здоров’я, за якого відсутні або контрольовані показники захворюваності відсутні , а чинники небезпечної і шкідливої дії, створено і забезпечуються сприятливі умови для існування та розповсюдження своєї життєдіяльності. Визначено обставини, які вказують на необхідність належного регулювання та моніторингу за розповсюдженням інфекційних захворювань. Розкрито основніознаки нормативно-правового регулювання публічної політики в Україні.Структурними елементами епідеміологічного контролю визначено: об’єкт, суб’єкт та зміст, до якого входять види, форми, методи, способи і засоби його здійснення. Здійснено аналіз форм і методів діяльності органів публічної влади щодо забезпечення епідеміологічного контролю та нагляду. Запропоновано розуміння сутності, видів, форм і методів діяльності публічної політики у досліджуваній сфері.Охарактеризовано заходи щодо розповсюдження інфекційних захворювань в Україні.Встановлено, що епідеміологічний нагляд і контроль у західних країнах є частиною системи охорони здоров’я, яка впливає на формування державноїполітики . Дані, отримані від здійснення епідеміологічного нагляду за інфекційними хворобами в зарубіжних країнах, стають основою дляпланування та оцінки програм профілактики і боротьби з інфекційними та неінфекційними захворюваннями. При цьому в країнах ЄС при формуванні такої державної політики враховують не лише дані епідеміологічного нагляду, а й дані про фізичне, психічне, соціальне здоров’я та добробут населення з метою розуміння очікуваних наслідків від заходів, що будутьвпроваджуватися. З’ясовано, що для успішного функціонування системи контролю за інфекційними захворюваннями важливим є баланс між різними її елементами системою моніторингу з інформаційними комунікативними технологіями, координація діяльності із залученням представників органів влади, підтримка місцевої влади у проведенні епідеміологічних досліджень інфекційнихзахворювань з наданням доступу до наукових. Доведено, що система запобігання і протидії інфекційним захворюваннямв Україні перебуває на стадії реформування і характеризується недосконалоюнормативно-правовою базою; невизначеністю суб’єктів запобігання іпротидії інфекційним захворюванням. uk_UA
dc.language.iso other uk_UA
dc.publisher ПрАТ "ПВНЗ "ЗІЕІТ" uk_UA
dc.subject адміністративно-правове регулювання, епідеміологічний контроль, сфера охорони здоров’я, заходи епідеміологічного контролю та нагляду, санітарно-епідеміологічна служба, інфекційні хвороби, адміністративна відповідальність. uk_UA
dc.title Публічне управління у сфері запобігання інфекційних захворювань uk_UA
dc.type Other uk_UA


Files in this item

This item appears in the following Collection(s)

Show simple item record

Search DSpace


Advanced Search

Browse

My Account