МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Боярко, Н.М.

МІСЦЕВІ ПОДАТКИ І ЗБОРИ ТА ЇХ РОЛЬ У ПОДАТКОВІЙ СИСТЕМІ УКРАЇНИ

Боярко, Н.М.

URI: http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/126

Date: 2023-06-18

Abstract:

Бакалаврська дипломна робота містить 87 сторінок комп’ютерного тексту, 7 таблиць, 10 рисунків, 66 джерел. Об’єктом дослідження є система місцевого оподаткування України. Предметом дослідження є теоретичні та методичні проблеми, пов’язані з веденням обліку та аналізу місцевих податків і зборів у місцевих бюджетах України. Метою роботи є визначення ролі місцевих податків і зборів в податковій системі України. У роботі використані методи: аналіз, пізнання, порівняння – для проведення дослідження літературних джерел; логічний, аналіз коефіцієнтів, математичні прийоми – для здійснення розрахунків, проведення дослідження; групування – для формулювання висновків. У ході дослідження досліджено теоретичні основи місцевих податків і зборів та їх роль у податковій системі України; визначено особливості організації справляння місцевих податків і зборів в регіонах України; проаналізовано місцеві податки і збори; сформульовано рекомендації для удосконалення організації обліку місцевих податків і зборів та поліпшення ефективності господарювання регіонів.

Description:

Місціеві бюдіжети відграють значущу роль у регулюванні соцііально-економічних проціесіві, виконуючи розподіільну та регулюючу функцііюі. Принціип субсидіарності який закладений в основу побудови бюдіжетної системиі, передбачає забезпечення наблиіженості суспільних благ і послугі, що фінансуються за рахунок кошітів бюдіжетуі, до їх споіживачіві. З огляду на зазначенеі, місціеві інституціії мають мати у власному розпоріядіженні достатні фінансові ресурси для фінансування таких послугі, підтримки і розвитку інфраструктуриі. Трансфорімаціія мііжбюдіжетних відносин покликана на підвищення рівня фіскальної відповідальності та мотиваціії місціевих інституціій акумулювати власні бюдіжетні доходіи для покриття витраті. Бюдіжетна деціентралізаціія є складним і багатогранним явищемі, що охоплює політичнийі, адміністративний та фіскальний аспект взаємодіії різних рівнів владиі. Проціеси деціентралізаціії покликані підвищити якість публічного управління та сфорімувати фінансово спромоіжні територііальні громадиі, в яких базовий набір суспільних послуг буде максимально наблиіженим до споіживачаі, а якість ціих послуг буде відповідати встановленим критеріямі.Реальний стан фінансового забезпечення оріганів місціевого самоврядування на виконання власних та делегованих ціентральним оріганом влади повноваіжень є надзвичайно складнимі. Діжерелами фінансування ОТГ є відрахування від загальнодіеріжавних подіатків і зборііві, акціизиі, рентна платаі, місціеві подіатки і зборіи (на майноі, на землюі, єдиний подіаток і ті. ді.)і, шітрафи тощоі. Загаломі, ключовою відмінністю є теі, що тепер значний відсоток подіатків лишіається в громадіі, а не перерозподііляється в районіі, областіі, на загальнодіеріжавному рівніі. Подіібна практика гарантує відносну фінансову свободіу місціевим громадамі, які ціі подіатки моіжуть вкладати у свій розвитокі. Місціеві подіатки та зборіи – ціе обов'язкові платеіжіі, ставкаі, механізми справляння та поріядок сплати яких встановлюється оріганами місціевого самоврядування на коіжній територііальній одіиниціі самостійно та слугують для наповнення виключно місціевого бюдіжетуі. Сьогодіні в Україні нараховується 18 загальнодіеріжавних подіатків та зборііві, 2 місціевих подіатки і 3 місціевих зборіиі. Згідно з статтею 10 Подіаткового кодіексу Україниі, було встановлено перелік обов’язкових до сплати місціевих подіатків і зборііві, які встановлюються оріганами місціевого самоврядування: сільськоюі, селищною або міською радоюі, відповідно до територііальної одіиницііі. До них відносять: 1і. Місціеві подіатки – єдиний подіатокі, подіаток на майно 2і. Місціеві зборіи – туристичний збірі, збір за місція для паркування транспорітних Аналіз даних підтвердіжуєі, що найбільшіа частка налеіжить надходііженням від загальнодіеріжавних подіаткових платеіжіві, які фактично не пов’язані зі власною діяльністю територііальних громаді. З іншіого бокуі, обсяг трансфертів у складі місціевого бюдіжету займає значну часткуі, що суперечить принціипам бюдіжетної деціентралізаціії та обмеіжує право оріганів місціевого самоврядування у повній мірі виконувати покладені на них функціії та завданняі, а такоіж повноваіженняі. Моіжна ствердіжуватиі, що в умовах фінансової деціентралізацііїі, одіним із ваіжливих питань на сьогодіні є побудова оптимальної модіелі форімування та викоріистання кошітів оріганів місціевого самоврядуванняі. Аналіз діжерел надходііження місціевих подіатків і зборіів у контексті фінансової деціентралізаціії показаві, що загальні надходііження до місціевого бюдіжету України зменшіився у 2022 роціі поріівняно з 2018 рокомі, що пов’язано перші за все з війною в країні та тимчасовою окупаціією окремих територіійі. У 2022 роціі в структурі подіаткових надходііжень місціевих бюдіжетів місціеві подіатки і зборіи становили 21і,45 %і, що значно меншіе нііж в багатьох країнах Європи та свідчить про низьку фіскальність місціевого оподіаткуванняі. Встановлено тенденціії до зростання місціевих подіатків і зборіів серед подіаткових надходііжень до місціевого бюдіжету у 2022 роціі поріівняно з 2018 рокомі, проте зменшіення поріівняно з 2021 рокомі. При ціьомуі, 99 % надходііжень місціевих подіатків і зборіів складають подіаток за нерухоме майно та єдиний подіатокі. Зростання єдиного подіатку свідчить про розвиток підприємницітва на місціевому рівніі. Приріст ПДФО відбувся головним чином через суттєве зростання грошіового забезпечення військовослуіжбовцііві, а такоіж подіаткових відрахувань за виплату заробітної плати мобілізованим праціівникамі. При ціьому скасовано обов’язок праціедавціів виплачувати середню заробітну плату мобілізованимі, що потягло зменшіення обсягів надходііжень ПДФОі. Негативні наслідки для наповнення місціевих бюдіжетів мало і звільнення від 01і.04і.2022 від сплати єдиного подіатку фізичних осіб-підприємціів 1-2 групиі, а такоіж надання моіжливості переходіу з 01і.04і.2022 юридичним особам та ФОП на єдиний подіаток групи 3 зі ставкою 2% доходіуі, якщо протягом календарного року обсяг їхнього доходіу не перевищив 10 мільярдів грні. Зарубііжний досвід свідчитьі, що проблеми територііальних громад моіжуть ефективно вирішіуватись тільки на місціевому рівніі. Деріжава ніколи не дійде до проблем конкретного селаі, містаі, вулицііі. Сильне місціеве самоврядування базується на розвинутому громадянському суспільстві й демократіїі, несумісній з тоталітарним реіжимомі, що унемоіжливлює узурпаціію владиі. Пріоріитетами запровадіжених у деріжаві змін визначено розшіирення прав оріганів місціевого самоврядування у прийнятті рішіень та надання їм повної бюдіжетної самостійності щодіо наповнення своїх бюдіжетів та здійснення видаткових повноваіжень – реалізаціії рефоріми місціевого самоврядування та територііальної оріганізаціії владиі. Для ціього в Україні необхідно сприяти реалізаціії наступних заходіів: розшіирити перелік власних доходіів місціевого бюдіжету; посилити прозоріість та гласність у проціесі прийняття рішіень у сфері форімування та викоріистання кошітів місціевого бюдіжету; посилити інвестиціійну складову місціевих бюдіжетіві, без скоріочення при ціьому обсягів видатків місціевих бюдіжетів на соцііальну сферу; здійснювати пошіук альтернативних діжерел фінансування місціевого бюдіжетуі, які сприятимуть підвищенню фінансової спромоіжності територііальних громаді. Крім ціього постає необхідність віжиття наступних заходіів: – усунути на законодіавчому рівні проблемні питання форімування дохідної частини місціевих бюдіжетів; впровадити заходіи зі зменшіення горіизонтального та вертикального дисбалансу через надання місціевим бюдіжетам моіжливість форімувати їх дохідну частину в розміріі, що відповідає видатковим потребам на місціях; – удосконалити деріжавну регіональну політику в частині усунення значних відмінностей в підходіах фінансово-економічного розвитку територіій та віжити заходіів щодіо оптимізаціії механізму дії територііального фінансового вирівнювання; чітко закріпити бюдіжетні повноваіження і відповідальність оріганів влади різних рівнів під час форімування доходіів; – оптимізувати механізм оподіаткування місціевими подіатками й зборіами з метою надання місціевим громадам моіжливості збільшіувати обсяги власних надходііжень до бюдіжетуі. Одінакі, основним в реалізаціії рефоріми деціентралізаціії має стати зменшіення ролі деріжави у фінансовому забезпеченні розвитку громад із паралельним створіенням моіжливостей для зміцінення автономності місціевих бюдіжетіві. Ще донедавна в рамках нової регіональної політики проводіився ряд заходііві, направлених на вирішіення проблем фінансово-бюдіжетної сфери – на законодіавчомуі, методіичному та ресурсному рівняхі. На законодіавчому рівні – через внесення змін в Бюдіжетний та Подіатковий Кодіекси щодіо рефорімування мііжбюдіжетних відносин та передачу повноваіжень на місціевий рівень (принціип субсидіарності)і, новий перерозподііл подіаткових надходііжень на коріисть місціевих бюдіжетіві, і розшіирення права оріганів місціевого самоврядування зі встановлення ставок та пільг із місціе-вих подіатків і зборііві. На методіичному – шіляхом унорімування всіх проціесів та проціедурі, які проходіять на рівні Деріжавного бюдіжету та бюдіжетів місціевого самоврядуванняі, визначенням «точок перетину» ціих бюдіжетіві, їх впливу одіин на одіного тощоі. На ресурсному рівні такі новаціії полягали в передачі на рівень місціевих бюдіжетів великої кількості повноваіжень з одіночасним закріпленням за ними відповідних фінансових ресурсіві, а такоіж надання оріга-нам місціевого самоврядування права обслуговувати власні надходііження своїх бюдіжетних установ та фондів розвитку у деріжавних банках і не залеіжати від Деріжавного казначейства у визначенні ціих установі. Ключовою передумовою щоб місціеві бюдіжети виступали основою фінансової бази оріганів місціевого самоврядування є фінансова незалеіжність оріганів місціевого самоврядуванняі, саме тому видається доціільним врахувати при подіальшіому рефорімуванні законодіавства та реалізаціії ключових напрямів здійснення деціентралізаціії в Україні наступні рекомендаціії: – змінити норімативи стосовно частки доходіів місціевих бюдіжетів на рівні не меншіе 30% без урахування трансферів у зведеному бюдіжеті для підвищення ефективності соцііально-економічного розвитку регіону та забезпечення повноціінного форімування власних доходіів місціевих бюдіжетів; – удосконалити систему адміністрування майнового подіатку шіляхом проведення інвентаризаціії та грошіової оціінки земель з огляду на ринкові моіжливостіі, розшіирити власні діжерела поповнення бюдіжету через нарахування платиі, наприкладі, за розміщення реклами в культурно-історіичних осередкахі, сприяти рацііональному відношіенню до утилізаціії відходіів через тарифне стимулюванняі. Комплексна реалізаціія запропонованих рекомендаціій сприятиме досягненню фіскальної деціентралізаціії як ваіжливого інструменту деріжавного управління бюдіжетними відносинами та підвищенню ефективності надання суспільних послуг шіляхом передання повноваіжень і забезпечення фінансової спромоіжності місціевих оріганів владиі. Загалом орігани місціевого самоврядування гідно проходіять випробування війноюі, протистоять загрозам та перешікодіамі. Деціентралізаціія показала стійкість та міціність місціевих бюдіжетів як фінансової бази територііальних громад та їх здатність шівидкого адаптування до ситуацііїі. Надходііження до місціевих бюдіжетів в громадахі, які не постраіждали від військової агресіїі, дозволили наповнювати єдиний казначейський рахунок в умовах війниі. І навіть з урахуванням значних подіаткових пільг громади зуміли наповнювати свої бюдіжети на рівні 2021 року і відновити зростанняі. Саме на плечі громад спирається міціність місціевих бюдіжетіві, адіже саме бюдіжети місціевого самоврядування складають основу стійкості місціевих фінансових ресурсіві. Незваіжаючи на зниіження доходіів на початку 2022 рокуі, місціеве самоврядування адаптувалося до нинішініх умов та почало фазу зростанняі, навіть в умовах війниі, підтримуючи при ціьому економіку країни загаломі. Введення воєнного стану в Україні розширило статті видатків місцевих бюджетів та змінило пріоритетність їх фінансування. Зокрема, фінансове забезпечення діяльності військових адміністрацій населених пунктів, утворених на період дії воєнного стану, здійснюється за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету територіальної громади і є першочерговим. До внесення відповідних змін у законодавство за рахунок місцевих бюджетів здійснювалися й видатки на підтримку евакуйованих та внутрішньо переміщених осіб. Територіальні громади продемонстрували, що здатні ефективно розпоряджатися та нарощувати отримані фінансові ресурси. Окремо слід відзначити адаптацію законодавчої та нормативної бази України відповідно до нових викликів та вимог. При цьому така адаптація, звичайно, не є стовідсотково правильною, в ній трапляються й неузгодженості чи колізії норм права, що мають бути виправлені. Це означає, що слід проводити аналіз нормативно-правової бази, що діє у фінансово-бюджетній сфері та супроводжуватися цей аналіз відповідними пропозиціями, спрямованими на нейтралізацію ризиків, що виникають внаслідок застосування такого нормативно-правового забезпечення. У зв’язку з обмеженістю ресурсів (як людських, так і часових), важко в повній мірі охарактеризувати складність цього завдання. Проте зрозуміло, що в будь-якому випадку, ці зміни повинні характеризуватися комплексністю та ефективність з точки зору формування фінансово-бюджетної політики на місцевому рівні в умовах правового режиму воєнного стану. Це дозволить не тільки оцінити найбільш повну відповідність конкретного нормативно-правового акту чи його окремих норм поточній ситуації в країні, але й дозволить наперед спрогнозувати необхідні зміни нормативно-правового забезпечення з метою упереджувальної адаптації в межах коротко-строкового планування (період воєнного стану) і довгострокового планування (в післявоєнний період).

Show full item record