МОДЕЛЮВАННЯ ГНУЧКОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Романчук, А.С.

DSpace Home
→
Кваліфікаційні роботи
→
Бакалавріат
→
Освітні програми
→
051 Економіка ОП "Економічна кібернетика"
→
View Item

МОДЕЛЮВАННЯ ГНУЧКОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ

Романчук, А.С.

URI: http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/45

Date: 2022-06-15

Abstract:

Бакалаврська дипломна робота: 80 сторінок, 4 рисунки, 3 таблиці, 43 використаних джерела. Об’єктом дослідження є процеси управління гнучкістю економічних систем. Предметом дослідження в даній роботі є моделі, методи та інструменти управління гнучкістю економічних систем. Мета роботи полягає в обґрунтуванні теоретичних та практичних аспектів моделювання гнучкості економічних системах. Виходячи з мети, завданнями роботи є: проаналізувати сутність економічної системи: характеристики, структура та види; дослідити поняття гнучкості економічної системи; дослідити поняття гнучкість підприємства як дзеркало його конкурентоспроможності; розглянути методологію синтезу гнучких економічних систем; сформувати підхід до структурного та математичного моделювання діяльності економічних систем; надати рекомендації щодо формування гнучкої стратегії управління економічною системою мікрорівня; розробити методичні рекомендації з підтримки вирішення проблем щодо підвищення гнучкості організацій. Актуальність даної роботи обумовлена тим, що в умовах високої динаміки та великої різноманітності вимог зовнішнього середовища однією з ключових умов життєздатності економічних систем у тривалому періоді стає їх гнучкість, що дозволяє «чуттєво» реагувати на зміну кон’юнктури ринку: задовольняти існуючі неоднорідні запити оточення, адаптувати діяльність до нових і своєчасно проводити організаційні перетворення для відповідності майбутнім. Чим більше економічні системи орієнтовані на задоволення різноманітних потреб людей, тим більше потрібна гнучкість.

Description:

Система є економічною, якщо вона призначена для переробки речовини, енергії, інформації та знань у споживчі вартості або забезпечує їх розподіл, обмін та споживання. Метою переважної кількості економічних систем у ринкових умовах є максимізація вартості та отримання прибутку. Економічну систему можна віднести до класу систем з адаптивним управлінням, з мережевою чи ієрархічною структурою, елементи якої володіють певною самостійністю, взаємодіями та можливістю до саморегулювання. Гнучкість ЕС проявляється при взаємодії із зовнішнім середовищем і обумовлюється всім різноманіттям взаємозв’язків елементів. Потреба у системній концепції, стрункій теорії та впорядкованій методології створення гнучких економічних систем обумовлює необхідність досліджень фундаментального і прикладного характеру у цій галузі. Причому потрібно, з одного боку, досліджувати рівень гнучкості ЕС та резерви її підвищення, з іншого, виробляти конструктивні системні рішення безпосередньо щодо забезпечення гнучкості ЕС. Проблема гнучкості підприємств актуалізується ускладненням господарських зв’язків та загостренням конкурентної боротьби у зв’язку з активним включенням національної економіки у світогосподарські зв’язки, глобалізацією тощо. Розглянуті теоретико-методологічні та інструментарно-організаційні підходи до забезпечення гнучкого розвитку підприємств на базі інноваційних інструментів реструктуризації, розкрити ширший реалізується спектр ефективною логістизації та капіталізації потенційних можливостей управлінською діяльністю дозволять гнучкості, та що забезпечує довгостроковий динамічний розвиток підприємства, за рахунок створення максимальної доданої вартості.75 На практиці запропоновані методики оцінки рівня гнучкості підприємства дадуть можливість діагностувати та прогнозувати його розвиток, більш обґрунтовано вибирати рівні та види інновацій, інструменти забезпечення зростання економічної результативності, розробляти прогнози та програми вдосконалення управлінської діяльності на перспективу. Оскільки в будь-якій ЕС безліч зацікавлених сторін, у роботі запропоновано розглядати гнучкість як відносну категорію та підвищувати у напрямках, що зумовлюються їх поточними та майбутніми інтересами. Показано, що необхідний рівень гнучкості також відносний. Для одних умов та в одних обставинах діапазон можливостей, а також час, витрати та точність «налаштування» на вимоги зовнішнього середовища можуть бути прийнятними, для інших – ні. З цього випливає, що гнучкість доцільно оцінювати при зіставленні множини споживчих вимог і діапазону різноманітності результатів ЕС. Напрями забезпечення гнучкості слід визначати виходячи з потреб зацікавлених сторін, а рівень гнучкості – з потреб самої ЕС забезпечувати свою життєздатність. Забезпечення гнучкості ЕС, згідно з запропонованою у роботі концепцією, має бути органічно вписано у загальний процес управління, всі рішення мають бути узгоджені, а дії всіх учасників діяльності – скоординовані. Процес управління гнучкою ЕС повинен дозволяти чуйно реагувати на зміни довкілля і передбачати їх, наскільки можна, формуючи сприятливе середовище. Для дослідження та підвищення поточної, реактивної та проактивної гнучкості ЕС потрібні динамічні моделі, оскільки ця властивість проявляється при взаємодії елементів системи між собою та системи із зовнішнім середовищем, а будь-яка взаємодія відбувається в часі. Важливо спостерігати динаміку ЕС, що породжується взаємодією процесів, вкладених у досягнення поставленої мети. В цілому, пропонований підхід до моделювання ЕС, що базується на модифікованій кібернетичній моделі, дозволяє ставити та вирішувати76 завдання двох типів: експертні для дослідження феномена їхньої гнучкості при існуючій або передбачуваній організації діяльності; конструктивні – для забезпечення заданого рівня гнучкості та оптимізації діяльності з системних позицій. У сукупності вони дозволять послідовно поєднувати аналіз та синтез ЕС. Стратегія ефективного розвитку з урахуванням елемента гнучкості може бути побудована за принципом вибору домінуючого фактора, оновленого в результаті аналізу стратегічного потенціалу підприємства. Стратегічне управління підприємством виходить із встановлення перспективних цілей розвитку та розкриття об’єктивних та стійких взаємозв’язків між зазначеними цілями та існуючими засобами їх досягнення. Сформована гнучка стратегія управління підприємством має забезпечувати: вибір найефективніших напрямів розвитку; формування достатнього обсягу фінансових ресурсів та оптимізації їх складу; прийнятність рівня ризиків у процесі здійснення стратегії. Гнучкість ЕС забезпечується взаємодоповнювальними механізмами налагодження діяльності на вимоги оточення, що змінюються, при необхідності відповідної реструктуризації системи і превентивного вдосконалення організації ЕС та її взаємозв’язків із зовнішнім середовищем. Ці механізми реалізується в рамках загального процесу управління, що здійснюється в середовищі гнучкої СІПУ (рикастингу) і довгострокових взаємовигідних організаційно-економічних відносин між активними елементами. Вони в сукупності забезпечують достатній рівень гнучкості ЕС.

Show full item record