JavaScript is disabled for your browser. Some features of this site may not work without it.
| dc.contributor.author | Стадник, А.Р. | |
| dc.date.accessioned | 2023-11-04T19:18:55Z | |
| dc.date.available | 2023-11-04T19:18:55Z | |
| dc.date.issued | 2023-06-18 | |
| dc.identifier.uri | http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/124 | |
| dc.description | Соціально-економічний розвиток територій забезпечується через таку складову МБ як видатки. Територіальна громада через свої ОМС визначає пріоритети свого подальшого розвитку, які відображаються у видатковій частині МБ та фінансуються у визначеному порядку. Розподіл бюджетних коштів за напрямами розвитку громади відбувається через видатки МБ. Пріоритети здійснення видатків встановлюються при розробці проекту МБ. Проаналізувавши існуючі підходи надаємо власне визначення видатків місцевих бюджетів – це грошові кошти, які спрямовуються на фінансування потреб функціонування та розвитку територіальної громади, передбачених на відповідний рік у МБ. Склад і структура видатків МБ визначається їх економічним змістом та роллю в розподілі національного доходу. Виділення видів видатків МБ визначається чинним законодавством з огляду на необхідність забезпечення контролю за напрямами витрачання коштів і їх цільовим спрямуванням. Види видатків МБ за різними критеріями окреслено в БКУ та ЗУ «Про МС». Так, БКУ упорядковує види видатків МБ за чотирма напрямами класифікаційних ознак: функціональної, економічної, відомчої, програмної класифікації. ЗУ «Про МС в Україні» у структурі видатків МБ передбачає виділення поточних видатків та видатків розвитку, які розміщено у відповідних бюджетах. Нормативно-правове забезпечення фінансування видатків МБ в Україні регулюється законодавчими актами: КУ, БКУ, ПКУ, щорічні закони про Державний бюджет України, ЗУ «Про МС в Україні» тощо. Вивчаючи проблему управління видатками МБ, багато економістів пропонує розв’язувати її через запровадження механізмів бюджетного планування. При плануванні видатків МБ у сучасній економічній науці можуть бути застосовані такі методи: прямого розрахунку, нормативний, аналітичний, балансовий, програмно-цільовий, екстраполяції. Особливості управління видатками МБ пропонуємо розглянути на прикладі міського бюджету м. Кривого Рогу. Протягом всього періоду дослідження мало місце недовиконання запланованих заходів, причому ситуація погіршується: якщо в 2018 та 2019 роках процент виконання видатків 96% (тобто недовиконані на 4%), то в 2020 році він складав вже 86% (недовиконання 14%). Серед причин можна назвати те, що 2020 рік був складним і в економічному, і в соціальному плані не тільки для України, а й для світових економічних систем через епідемію ковіду. Протиепідемічні заходи та повний локдаун зупинили ділову активність в тому числі і в Кривому Розі, а тому і коштів у міському бюджеті на забезпечення запланованих видатків менше. Проте варто звернути увагу, що недовиконання (хоча і на 10% менше) характерне для видатків міста і в «доковідні» 2018 та 2019 роках. Найменший процент виконання плану видатків має ЖКГ (75% виконання) та економічна діяльність (71%). Видатки міського бюджету мають нестійку динаміку: протягом 2019 року приростають на 5%, а за 2020 рік суттєво знижуються – на 12,5%. Щодо соціальних видатків,то слід відмітити, що за 2019 рік ця стаття суттєво «просіла» - на 17,5%. Проте на 2020 рік, не зважаючи на складну ситуацію в бюджеті, видатки на підтримку малозахищених категорій населення збільшено на 11,7%, що є позитивним. Кошти на освітню галузь, яка традиційно має значну підтримку з бюджету, мають тенденцію до стійкого росту: за 2019 рік на 17%, а за 2020 – на несуттєвих 0,7% (місто в 2020 році принаймні змогло зберегти фінансування галузі на минулорічному рівні). Щодо інших галузей соціальної інфраструктури – культури, фізкультури та охорони здоров’я – то на них в 2020 році фінансування скорочене суттєво. Слід звернути увагу на падіння більш ніж вполовину (на 55%) фінансування міжбюджетних трансфертів, тобто це ті кошти, які надаються державним бюджетом на допомогу громадам у фінансуванні соціальних видатків (соціальні субвенції, допомоги учасникам АТО/ООС), а в 2020 – медичної субвенції на підтримку лікарень. Оскільки державний бюджет також недоотримав доходів, тому очевидно і фінансування субвенцій також урізане. Щодо фінансування економічної сфери, то на неї влада щороку збільшує виділення коштів : за 2019 р – на 50%, за 2020 р – на 37%, що є свідченням її підтримки суб’єктів економіки. На іншу діяльність також збільшено видатки в 2020р – на 10%. А щодо фінансування потреб ЖКГ, то варто відмітити таку тенденцію: протягом 2019 року вона отримала суттєву підтримку з бюджету у вигляді збільшення фінансування на 74%, проте вже в 2020 році воно скоротилось на 36%. Це є негативним, зважаючи, що це інфраструктурна галузь міста, і її недофінансування може призвести до погіршення життєвих умов містян. Щодо структури, то найбільше видатків спрямовується галузь освіти (від 30%всіх видатків в 2018 р. до 40% в в 2020 р.), економічну діяльність (10-22% всіх видатків бюджету із максимальною часткою 22% в 2020р.), міжбюджетні трансферти (від 30% видатків в 2018 р до 10% на 2020 р), охорону здоров’я (спадання частки з 12% у 2018-2019 рр до 8% у ковідний 2020р). Варто також зазначити, що видатки на соц. захист складають в середньому до 5%, а ЖКГ до 7% сукупних видатків міського бюджету. В ході проведеного аналізу з’ясувалось, що галузі соціальної інфраструктури (медицина, культура тощо) отримали фінансування практично на 30% менше. До того ж є питання по фінансуванню соціальних програм за рахунок коштів трансфертів – чи дійсно держава суттєво зменшила надходження субвенцій. Все це потребує порівняння ситуації з наявними доходними джерелами, щоб говорити про об’єктивність такої ситуації або навпаки, робити висновки про неефективний розподіл видатків. Так, загальні доходи міського бюджету мають тенденцію до зниження, і в 2020 році складають найменший обсяг за весь період дослідження. Крім того, частка трансфертів, які надходять від держави на фінансування соціальних програм, з року в рік суттєво зменшується: якщо в 2018 році вона складала 43% всіх доходів, то в 2020 році – лише 18%. Тобто міська влада змушена фінансувати всі потреби громади (статті видатків) власними коштами, а це за рахунок в основному податкових надходжень, оскільки вони займають основне місце в структурі доходів – 77,6%. Тобто міська влада повинна обирати, які напрями діяльності міста варто підтримати видатками з бюджету в першу чергу. Значить ситуація зі зменшенням видатків окремим напрямам діяльності міста є об’єктивною. Метою проведення бюджетного менеджменту місцевого рівня є забезпечення оптимізації у фінансуванні видатків з МБ. В цьому контексті завдання ОМС полягає у пошуку напрямів підвищення ефективності управління видатками МБ [31]. Проблемами в управлінні видатками є: неузгодженість законодавства щодо регулювання міжбюджетних відносин та нечіткість механізмів існування делегованих повноважень як інституту; забезпечення чесних і обґрунтованих співвідношень у забезпеченості бюджетними ресурсами всіх регіонів країни; недосконалість механізму регулювання витрачання бюджетних коштів та неефективної роботи відповідних інституцій, які обслуговують реальний сектор економіки; щорічне збільшення частки видатків на соціальний захист та забезпечення; тенденція, коли видатки зростають порівняно більш високими темпами, ніж доходи. Серед шляхів покращення управління видатками МБ рекомендуються наступні заходи: Раціоналізація видатків: ретельний аналіз бюджету може допомогти виявити області, де можна зменшити витрати, без шкоди для якості послуг, які надає місцева влада. Наприклад, можна скоротити витрати на оренду приміщень або енергозатратні послуги, замінивши їх більш економічними варіантами. Використання ефективних інструментів управління: місцеві органи влади можуть використовувати інформаційні системи, які дозволяють контролювати та оптимізувати витрати. Наприклад, можна вести електронні реєстри затрат або застосовувати систему моніторингу енергоспоживання. Партнерство та співпраця: місцеві влади можуть укладати угоди з іншими організаціями або підприємствами, які дозволять їм отримувати послуги за менші кошти. Наприклад, можна створити спільний закупівельний кошик з іншими місцевими органами влади або з підприємствами, що забезпечують енергетичні послуги. Залучення додаткових ресурсів: місцеві органи влади можуть отримувати додаткові кошти через залучення інвестицій, пожертвувань, спонсорських внесків тощо. Наприклад, можна залучати інвестиції для розвитку енергоефективності місцевих будівель або для створення нових робочих місць. Планування на майбутнє: місцеві органи влади можуть зменшити ризик збитковості, плануюючи свої витрати на майбутнє. Для цього можна розробляти довгострокові плани розвитку, які передбачають потреби міста або району на кілька років вперед. Також варто забезпечити аудит фінансів місцевого бюджету, щоб виявити можливі фінансові проблеми та підготуватися до них. Вдосконалення системи контролю та звітності: місцеві влади можуть вдосконалити систему контролю за витратами та звітності про них. Наприклад, можна запровадити більш детальну систему контролю за дотриманням фінансових правил і процедур, а також систему звітності про витрати, яка б дозволила більш точно контролювати видатки. Залучення громадськості: важливо залучати громадськість до процесу управління бюджетом. Наприклад, можна проводити громадські обговорення бюджетних питань, створювати форуми для дискусій та звітування перед громадою про витрати бюджету. Це дозволить забезпечити більшу відкритість та прозорість управління бюджетом. Застосування перелічених заходів допоможе покращити управління видатками місцевого бюджету та забезпечити більш ефективне використання бюджетних коштів для задоволення потреб місцевої громади. | uk_UA |
| dc.description.abstract | Кваліфікаційна бакалаврська робота містить 84 стор., 4 табл., 49 рис., 67 використаних джерел, 1 додаток Мета роботи – удосконалення напрямків управління видатками місцевих бюджетів. Об’єктом дослідження виступає процес управління видатками місцевих бюджетів. Предметом дослідження є механізми управління видатками місцевих бюджетів Методи дослідження: аналізу, синтезу, індукції та дедукції, порівняння. У кваліфікаційній роботі розглянуто сутність, види, особливості здійснення видатків місцевих бюджетів; визначено нормативно-правове забезпечення здійснення видатків місцевих бюджетів; систематизовано основні підходи щодо управління видатками місцевих бюджетів; надано загальну характеристику Виконкому Криворізької міської ради; здійснено аналіз видатків бюджету міста Кривого Рогу; визначено основні проблеми та шляхи вдосконалення управління видатками місцевих бюджетів, у т.ч. у післявоєнний період. Результати дослідження: уточнене визначення видатків місцевих бюджетів; проведено аналіз видатків за три роки м. Кривого Рогу, а саме: виконання плану по видаткам, динаміку і структуру видатків, структуру доходів; визначено слабкі місця в управлінні видатками, надано шляхи покращення управління видатками місцевого бюджету. | uk_UA |
| dc.language.iso | other | uk_UA |
| dc.publisher | ПрАТ "ПВНЗ "ЗІЕІТ" | uk_UA |
| dc.subject | МІСЦЕВИЙ БЮДЖЕТ, ВИДАТКИ, УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ, МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ, ВИДАТКИ РОЗВИТКУ, ПОТОЧНІ ВИДАТКИ, ПРІОРИТЕТИ ФІНАНСУВАННЯ | uk_UA |
| dc.title | УПРАВЛІННЯ ВИДАТКАМИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ | uk_UA |
| dc.type | Other | uk_UA |
