DSpace Repository
ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ СУДОВИХ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ
JavaScript is disabled for your browser. Some features of this site may not work without it.
| dc.contributor.author | Діхтяр, І.Г. | |
| dc.date.accessioned | 2024-03-29T14:12:43Z | |
| dc.date.available | 2024-03-29T14:12:43Z | |
| dc.date.issued | 2024-01-18 | |
| dc.identifier.uri | http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/234 | |
| dc.description | Відповідно до міжнародних та європейських стандартів держава зобов’язана гарантувати право кожної особи на доступ до правосуддя, причому право людини на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах війни. Ефективне правосуддя неможливе без вирішення на належному рівні питань його матеріального, кадрового, інформаційного, та організаційно-технічного забезпечення, отже, стан публічного адміністрування судових органів та установ суттєво впливає на якість судових рішень, і, як наслідок, рівень довіри суспільства до суду, стану захищеності прав людини, верховенства права. Останні роки відзначені активізацією судової реформи, значними змінами в нормативно-правових актах, що регулюють судоустрій та статус судів. Вдосконалення системи організаційно-управлінського забезпечення правосуддя є, з однієї сторони, органічною складовою такої реформи, з іншої – одним із суттєвих чинників та факторів її ефективності та успішності. Особливості механізму публічного управління та адміністрування судових органів та установ зумовлюють як функціональні аспекти судової системи із здійснення правосуддя, так і інституційні процеси становлення системи судоустрою. Значні зміни у системі судоустрою, які вплинули на формування механізму публічного адміністрування судових органів відбулися у період так званої «малої судової реформи» 2001-2002 років, яку вважать першим етапом судової реформи в Україні. Наступний крок судової реформи відбувся з прийняттям 7 лютого 2002 р. нового Закону України «Про судоустрій України», який набув чинності з 1 червня 2002 року. Законом було визначено правові засади судової влади та систему здійснення правосуддя в Україні, основні вимоги для формування суддівського корпусу професійних суддів, систему судів загальної юрисдикції, порядок здійснення суддівського самоврядування, а також установлено деякі питання судоустрою та загальний порядок забезпечення діяльності судів. На цьому етапі відбувається визначальна подія для розвитку публічного адміністрування судових органів – формується судова адміністрація як система державних органів з питань організаційного забезпечення діяльності судової влади. Після прийняття Указу Президента у 2006 році про схвалення Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів відбуваються зміни і у публічному адмініструванні судових органів, які розгораються на тлі певного протистояння між Президентом України та судовою владою Черговий етап судової реформи розпочався у 2010 році у зв’язку з оновленням законодавства про судоустрій та прийняттям 07 липня 2010 року Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Наступне суттєве оновлення законодавства відбувається у 2016 році: 2 червня 2016 року прийнято Закон України "Про судоустрій і статус суддів», згідно якого систему судів загальної юрисдикції складають: 1) місцеві суди; 2) апеляційні суди; 3) Верховний Суд. На жаль, наразі наша судова система зіштовхнулась із великими викликами, спричиненими військовою агресію Російської Федерації, частина судових установ призупинили свою діяльність через активні бойові дії та окупацію, значних зусиль потребує відновлення діяльності судових органів на деокупованих територіях. Аналіз практики здійснення правосуддя у період воєнного стану свідчить про наступні зміни у судочинстві: відбулись значні зміни у питанні підсудності справ, поновлення процесуальних строків, продовження строків загальної та спеціальної позовної давності, актуалізувалось питання здійснення онлайн судочинства тощо, більшість організаційних заходів, які наразі впроваджуються у судовій системі, мають на меті забезпечити можливість здійснення правосуддя в максимально безпечних для життя та здоров`я учасників судового процесу умовах. Для розуміння процесів, які відбуваються у сфері публічного адміністрування судових органів та установ, а також визначення подальших векторів їх розвитку, у роботі було здійснено аналіз та уточнення категоріального апарату, який використовується у нормативних та наукових джерелах. Так, у різні періоди наукового обґрунтування та нормативного закріплення набули поняття «судового управління», «судового адміністрування", «організаційного керівництва судами», «організаційного забезпечення діяльності судів» «адміністрування в суді», «публічна судова адміністрація/адміністрування». Систематизація та узагальнення основних доктринальних положень свідчить про неоднакові, а іноді і протилежні підходи до визначення та тлумачення ключових понять, які застосовуються у досліджуваній сфері. Зазначимо, що використання терміну «адміністрування» у згаданому контексті є досить поширеним на доктринальному рівні і відображає західні наукові традиції. Це поняття використовується або як самостійне, або як тотожне із «судовим управлінням», або розглядається як частина, вид, форма або метод останнього. Головною судового адміністрування визнається забезпечення належних умов для справедливого відправлення правосуддя та винесення суддями своєчасних, чітких і добре обґрунтованих рішень, це той аспект діяльності суду, який відбувається паралельно зі здійсненням правосуддя і включає організацію та координацію роботи суду шляхом здійснення відповідними посадовими особами адміністративно-управлінських функцій. У новітній науковій літературі все частіше використовується поняття «суддівська публічна адміністрація» або схожий за значенням термін «публічне адміністрування органів та установ системи судоустрою». Отже, проведений аналіз свідчить про відсутність єдності у наукових джерелах щодо категоріального апарату досліджуваної теми: використовуються поняття «державне управління в суді», «судове управління», «організаційне керівництво судами», «судове адміністрування», «адміністрування в суді», «публічна судова адміністрація», «публічне судове адміністрування», «публічне судове адміністрування органів та установ системи судоустрою» тощо. Найбільш дискусійним вважається співвідношення понять «судове управління» та «судове адміністрування» (а також схожих термінів – таких як «управління в суді» , «адміністрування судом» тощо). Цілком логічним є те, що підґрунтя цієї дискусії становить інша дискусія – навколо більш загальних родових понять: «управління» та «адміністрування» «державне управління», «публічне управління» та «публічне адміністрування». Проведений аналіз теоретичних положень з даного питання дозволяє прийти до висновку про доцільність, сталість та своєчасність вживання терміну саме «публічного адміністрування» стосовно судової сфери. У другому розділі було здійснено аналіз нормативних та практичних аспектів публічного адміністрування судових органів та установ через інституційний та функціональний підходи, надано характеристику основних суб’єктів публічного адміністрування судових органів та установ та конкретизації статусу кожного органу у системі організаційного забезпечення правосуддя. Найбільш вдалою видається запропонована у літературі наступна класифікація 1) вище публічне адміністрування (здійснюється Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Міністерством юстиції України) 2) інституційно-спеціалізоване публічне адміністрування (здійснюється органами суддівського врядування та іншими державними органами та установами системи правосуддя, наприклад, Вищою радою правосуддя, Вищою кваліфікаційною комісією суддів України, Державною судовою адміністрацією України тощо); 3) організаційно-технічне (реалізується на рівні діяльності апарату суду). Враховуючи мету та завдання роботи та предметну сферу дослідження, особливу увагу було приділено вивченню нормативних засад та практичних аспектів діяльності таких органів публічного адміністрування як Вища рада правосуддя, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України; Державна судова адміністрація та апарат суду. Аналіз більшості наукових джерел свідчить про поширеність та усталеність визначення ДСА України як основного органу та провідної ланки суддівської публічної адміністрації. У третьому розділі було визначені основні напрями вдосконалення системи публічного адміністрування в сфері правосуддя, спираючись на останні стратегічні ініціативи, які закріплені у Стратегії розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки. Впровадження Стратегії було розраховано на трирічний термін, отже, необхідно продовжити термін дій Стратегії принаймні до 2026 року та активізувати зусилля Комісії з питань правової реформи, представників публічного управління, неурядових організації та експертного середовища щодо остаточного узгодження тексту Плану дій по реалізації Стратегії та його прийняття. Особливу увагу було приділено питанню електронного судочинства. Зазначимо, що деякі пропозиції в сфері діджиталізації організації діяльності суду уже реалізуються – наприклад, запроваджено повідомлення сторін та вручення їм документів онлайн без прив'язки до їх місця проживання та обов'язкова реєстрація та використання електронних кабінетів представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами – підприємцями. Зауважимо, що низка пропозицій з діджиталізації правосуддя, відображених у проектах законодавчих актів, який наразі перебуває на розгляді Верховної Раді, несуть певні ризики та потребують суттєвого доопрацювання, що, звісно, не знижує актуальності подальшого вдосконалення та розвитку електронного судочинства. Важливою складовою публічного адміністрування судових органів є сфера комунікацій судової влади, яка потребує розвитку та вдосконалення, на що неодноразово звертали увагу науковці та практики. Слід позитивно оцінити увагу законодавця до вдосконалення комунікаційної складової публічного адміністрування судових органів. Досліджуючи питання оптимізації та вдосконалення публічного адміністрування судової сфери, неможливо обійти увагою стратегії розвитку кадрового потенціалу судових органів та установ. Вдосконалення кадрового менеджменту в судових органах повинно забезпечити: стабільність кадрів та одночасно необхідне та заплановане оновлення, об’єктивність оцінки професійних та моральних якостей кандидатів на посади в апараті суду, забезпечення умов для службової кар’єри та зростання здібних молодих фахівців та мотивацію для закріплення спеціалістів із досвідом, публічність та транспарентність кадрової політики, належний рівень матеріального та інформаційно-технічного забезпечення, попередження та запобігання проявам недоброчесності та, відповідно, корупції. Одним із вагомих здобутків реформи судового адміністрування, є впровадження модельних судів. Сучасний етап реалізації Ініціативи «Модельні суди» розпочався з березня 2022 року і передбачав впровадження концепції та рішень Ініціативи, розробку необхідної нормативно-правової бази та створення спільно з Державною судовою адміністрацією України публічної веб-платформи “Модельні суди: Майданчик добрих практик”. Великим досягненням є те, що розпочата 24 лютого 2022 року повномасштабна агресія РФ проти України не зупинила роботу судової системи України, і Проєкт ЄС “Право-Justice” продовжив реалізацію Ініціативи, до якої у квітні 2023 року приєдналось ще 14 судів. На сьогодні Ініціатива “Модельні суди” об’єднує 91 суд, а її експерти продовжують роботу із вдосконалення судового адміністрування. | uk_UA |
| dc.description.abstract | Кваліфікаційна магістерська робота: 87 сторінок, 107 позицій джерел літератури Метою кваліфікаційної магістерської роботи є формування теоретичних підходів та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення публічного адміністрування судових органів та установ. Об'єктом дослідження є публічне адміністрування судових органів та установ Предметом дослідження є публічне адміністрування судових органів та установ як системне явище та механізм Наукова новизна кваліфікаційної магістерської роботи полягає в комплексному дослідженні теоретичних та практичних аспектів публічного адміністрування судових органів та установ на сучасному етапі Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані заходи з удосконалення досліджуваної системи можуть бути використані в практичній діяльності суб’єктів публічного адміністрування судових органів та установ | uk_UA |
| dc.language.iso | other | uk_UA |
| dc.publisher | ПрАТ ПВНЗ "ЗІЕІТ" | uk_UA |
| dc.subject | ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ, СУДОУСТРІЙ, СУДОВІ ОРГАНИ ТА УСТАНОВИ, ДЕРЖАВНА СУДОВА АДМІНІСТРАЦІЯ, АПАРАТ СУДУ | uk_UA |
| dc.title | ПУБЛІЧНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ СУДОВИХ ОРГАНІВ ТА УСТАНОВ: ТЕОРІЯ, ПРАКТИКА, СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ | uk_UA |
| dc.type | Other | uk_UA |
