http://library.econom.zp.ua:8080/xmlui The DSpace digital repository system captures, stores, indexes, preserves, and distributes digital research material. Sun, 12 Apr 2026 20:13:26 GMT 2026-04-12T20:13:26Z http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/582 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКСПОРТНОЇ ПОЛІТИКИ ГРУЗІЇ Еділашвілі, Т. Кваліфікаційна бакалаврська робота: 67 сторінок, включає 14 таб-лиць, 3 рисунків, 52 джерела інформації, 6 додатків. Об’єкт дослідження: зовнішньоекономічна діяльність Грузії. Предмет дослідження: експортна політика Грузії, її показники, ін-струменти та механізми реалізації. Мета роботи: комплексна оцінка ефективності сучасної експортної політики Грузії, визначення її впливу на економіку країни та обґрунтуван-ня напрямів її вдосконалення. Методи дослідження: порівняльний аналіз, індексна оцінка (індекси концентрації, диверсифікації, охоплення), методи статистичного групуван-ня, графічне представлення даних, експертне прогнозування. У роботі досліджено: • теоретичні основи формування та реалізації експортної політики держави; • зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на експор-тну стратегію; • динаміку та структуру експорту Грузії у 2021–2023 ро-ках; • рівень географічної, товарної та інституційної диверсифі-кації експорту; • роль малого та середнього бізнесу в експортній політиці. Практичне значення роботи полягає в обґрунтуванні стратегічних напрямів оптимізації експортної політики Грузії, зокрема: розширення ри-нків збуту, підвищення участі МСП у зовнішній торгівлі, зменшення зале-жності від традиційних товарних груп, а також активізації експорту послуг і цифрових продуктів. Прогнозовані результати реалізації пропозицій: зростання експорту до $10,5 млрд до 2027 року, зниження рівня товарної концентрації, змен-шення дефіциту торгового балансу, підвищення валютних надходжень та зміцнення макроекономічної стабільності. У межах бакалаврської роботи проведено комплексне дослідження експор-тної політики Грузії з метою оцінки її ефективності та формування практичних рекомендацій щодо її вдосконалення в умовах сучасних викликів глобальної еко-номіки. У першому розділі було розкрито теоретико-методологічні засади дослі-дження. Зокрема, проаналізовано сутність та функції експортної політики, її ос-новні типи, а також надано огляд підходів до оцінки ефективності у зовнішньото-рговельній сфері. Визначено, що ефективна експортна політика повинна забезпе-чувати не лише кількісне зростання експорту, а й якісні структурні зміни: дивер-сифікацію ринків, залучення МСП, підвищення технологічного рівня продукції. У другому розділі на основі статистичних даних за 2021–2024 роки було проведено аналіз фактичного стану експортної політики Грузії. Встановлено, що, попри зростання обсягів експорту, країна стикається з рядом системних проблем: високою товарною концентрацією, географічною залежністю від ринків СНД, то-рговим дефіцитом та недостатньою участю малого і середнього бізнесу в експор-ті. Позитивними факторами є зростання експорту послуг, активність у сфері циф-рових технологій, а також підтримка з боку міжнародних інституцій. У третьому розділі обґрунтовано стратегічні пріоритети розвитку експор-тної політики Грузії, зокрема: розширення географії експорту, розвиток ІТ- та аграрного експорту з високою доданою вартістю, посилення підтримки МСП та модернізація інституційної інфраструктури. Проведене прогнозування свідчить, що реалізація запропонованих заходів дозволить: • збільшити обсяг експорту до 10,5 млрд дол. США до 2027 року; • знизити рівень товарної концентрації; • підвищити частку МСП в експорті до 15 %; • покращити географічну диверсифікацію та зменшити залежність від ринків СНД. Таким чином, робота підтвердила, що ефективність експортної політики Грузії може бути суттєво підвищена за рахунок системної трансформації її ін-струментів та пріоритетів. Практична реалізація запропонованих рішень ство-рить позитивний економічний ефект у вигляді збільшення валютних надходжень, стимулювання зайнятості, розширення експортних можливостей підприємств та підвищення стійкості національної економіки до зовнішніх ризиків. Thu, 19 Jun 2025 00:00:00 GMT http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/582 2025-06-19T00:00:00Z http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/581 ВИКОРИСТАННЯ МІЖНАРОДНИХ ГРАНТОВИХ ПРОГРАМ ДЛЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ Дроздова, Є.О. Квaлiфiкaцiйнa бакалаврська рoбoтa мicтить: 88 cтoрiнок, 12 тaблиць, 2 риcункiв, 54 бiблioгрaфiчниx пocилaння. Метою кваліфікаційної бакалаврської роботи є дослідження міжнародних грантових програм як інструменту підтримки регіонального розвитку України, з урахуванням європейського досвіду, нормативно-правової бази та практичних аспектів впровадження проєктів за підтримки донорських структур. Об’єктом дослідження виступає система міжнародного грантового фінансування. Предметом дослідження виступають механізми залучення та реалізації міжнародних грантів на регіональному рівні. За результатами дослідження було: досліджено сутність, види та нормативно-правову базу міжнародного грантового фінансування; проаналізовано вплив грантів на розвиток регіонів та особливості їх залучення в Україні.; оцінено діяльність ГО "Молодь без бар’єрів" (організаційна структура, фінанси, використання грантів); проаналізовано фінансово-економічні показники діяльності ГО «Молодь без бар’єрів»; проаналізовано програми міжнародних донорів (USAID, ЄС, UNDP) та інноваційні тенденції у грантуванні; дослідження тенденції використання грантових програм для розвитку регіонів у Європейських країнах; запропоновано рекомендації для українських організацій щодо підвищення конкурентоспроможності заявок та адаптації європейського досвіду. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення механізмів використання міжнародних грантових програм для ГО «Молодь без бар’єрів» та інших організацій, а також місцевої влади, що сприятиме підвищенню ефективності інструменту підтримки регіонального розвитку України в умовах глибоких соціально-економічних трансформацій та збройної агресії. У дипломній роботі всебічно досліджено механізми використання міжнародних грантових програм як ефективного інструменту підтримки регіонального розвитку України в умовах глибоких соціально-економічних трансформацій та збройної агресії. Аналіз структури, функціонування, нормативного забезпечення та практичного застосування грантового фінансування дозволив зробити низку важливих узагальнень і пропозицій щодо удосконалення цього механізму. На теоретичному рівні було доведено, що міжнародні гранти є не просто джерелом ресурсної підтримки, а інструментом стратегічного впливу на соціальні процеси, розвиток громадянського суспільства, впровадження інновацій та демократизацію управління на місцевому рівні. Грантове фінансування відзначається такими характерними рисами, як безповоротність, цільове спрямування, конкурсність, звітність і прозорість. Водночас, на відміну від кредитів або інвестицій, воно має на меті не отримання прибутку, а досягнення соціального ефекту, що робить його надзвичайно актуальним для післявоєнного відновлення та сталого розвитку регіонів України. Практичне вивчення досвіду громадської організації «Молодь без бар’єрів» дозволило встановити, що успішне залучення грантів вимагає високого рівня інституційної спроможності: професійної команди, чіткого стратегічного планування, вміння працювати з донорами та ефективно реалізовувати проєкти. ГО «Молодь без бар’єрів» є прикладом організації, яка здатна створювати сталі партнерства, мобілізовувати молодь, реалізовувати інклюзивні ініціативи й адаптуватися до сучасних викликів через грантові інструменти. Це підтверджує, що розвиток організаційного потенціалу НУО — ключ до ефективного використання міжнародної допомоги. Особливу увагу в дослідженні приділено аналізу актуальних грантових програм, відкритих для українських громад і організацій, зокрема тих, що підтримуються ЄС, урядами країн-донорів, міжнародними фондами та організаціями. Було встановлено, що на сучасному етапі серед пріоритетів залишаються цифрова трансформація, енергоефективність, підтримка малого і середнього бізнесу, розвиток людського капіталу, гендерна рівність, реформи публічного управління та безпека громад. У розділі, присвяченому перспективам розвитку, досліджено міжнародний досвід (ЄС, зокрема Польщі, Німеччини, країн Балтії), на основі якого окреслено три базові моделі регіонального розвитку за допомогою грантів: конвергентну (подолання міжрегіональних диспропорцій), інноваційну (створення центрів технологічного зростання) та кластерну (підвищення ефективності виробництва через партнерство). Ці моделі демонструють можливості грантів не лише як фінансових ресурсів, а й як засобу зміни структурних характеристик місцевих економік. Результати дослідження також свідчать про те, що системний розвиток грантової інфраструктури в Україні має супроводжуватися вдосконаленням правового регулювання. Зокрема, потребують оновлення та гармонізації підзаконні акти, що регламентують реєстрацію проєктів, надання пільг, звітність та моніторинг. Важливо також розширити мережу регіональних грантових офісів, впровадити цифрову платформу «єГрант», сприяти навчанню фахівців з проєктного менеджменту та налагодити сталі механізми партнерства між органами влади, бізнесом і громадянським сектором. У світлі післявоєнного відновлення країни грантове фінансування набуває ще більшого значення. План ревіталізації України, який передбачає мобілізацію понад 750 млрд дол. міжнародної допомоги, має стати не лише планом відбудови інфраструктури, а й каталізатором трансформацій у сферах освіти, науки, безпеки, цифровізації та інновацій. У цьому контексті ефективне використання грантів є не лише технічним, а й стратегічним завданням державної політики. Таким чином, міжнародні грантові програми мають потенціал перетворитися з допоміжного фінансового механізму на стрижневий елемент нової моделі регіонального розвитку України. Для цього необхідні: – подальша децентралізація управління ресурсами; – формування регіональних стратегій залучення грантів; – посилення інституційної готовності організацій до взаємодії з донорами; – впровадження системи постійного навчання грант-менеджерів; – запровадження державної політики підтримки грантоздобувачів; – моніторинг ефективності реалізації грантів через незалежні механізми. У підсумку, результати дипломної роботи підтверджують, що міжнародні гранти не лише підтримують реалізацію конкретних проєктів, а й змінюють філософію управління розвитком — від адміністративного розподілу ресурсів до конкурсного, стратегічного та прозорого механізму, який мотивує місцеві ініціативи та забезпечує інтеграцію України у світовий економічний і соціальний простір. Thu, 19 Jun 2025 00:00:00 GMT http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/581 2025-06-19T00:00:00Z http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/580 МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ Калугін, Д.Д. Квaлiфiкaцiйнa магістерська рoбoтa мicтить: 84 cтoрiнок, 8 тaблиць, 12 риcункiв, 81 бiблioгрaфiчниx пocилaння. Метою кваліфікаційної бакалаворської роботи є дослідження міжнародної трудової міграції, її сучасний стан в України та формулювання шляхів оптимізації міграційної політики в України. Об’єктом дослідження є міжнародна трудова міграція Предметом дослідження виступає міжнародна трудова міграція українців протягом останніх років. За результатами дослідження було: розглянуто поняття та особливості міжнародної міграції; проаналізувано теоретичні підходи до вивчення міграційних процесів; визначено нормативно-правового регулювання трудової міграції в Україні та світі; досліджено динаміку та масштаби трудової міграції українців; проаналізовано соціально-економічні характеристики трудових мігрантів; охарактеризовано вплив трудової міграції на економіку України; досліджено міжнародний досвід управління трудовою міграцією; запропоновано пропозиції щодо вдосконалення національної міграційної політики. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення національної міграційної політики. В результаті проведення дослідження можна зробити наступні висновки: 1. Міжнародна трудова міграція є складним і багатогранним явищем, яке охоплює не лише фізичне переміщення осіб через кордони, а й їх правовий, соціальний та економічний статус у країні перебування. Аналіз існуючих визначень дозволяє зробити висновок, що найбільш точним є розуміння трудової міграції як переселення з метою працевлаштування, стажування або самозайнятості — як на постійній, так і на тимчасовій основі. 2. Міграційні процеси — це сукупність соціально-економічних, політичних, демографічних та культурних явищ, пов’язаних з переміщенням населення з одного місця проживання в інше, як у межах країни (внутрішня міграція), так і за її межами (зовнішня або міжнародна міграція).Бачення сутнісно-типологічної характеристики терміну «міграційні процеси» базується на трьох елементах – міграції, процесу та національної економіки 3. В Україні питання трудової міграції регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю, Законом України «Про зовнішню трудову міграцію» (2015 року), а також низкою підзаконних актів. Закон визначає права та обов’язки трудових мігрантів, механізми соціального та правового захисту, особливості діяльності суб’єктів, що сприяють працевлаштуванню громадян за кордоном. На міжнародному рівні основними документами, які регулюють трудову міграцію, є Конвенція МОП №97 про трудящих-мігрантів (1949 року), Конвенція МОП №143 про зловживання у сфері міграції та сприяння рівності можливостей і поводження з трудящими-мігрантами (1975 року), а також Міжнародна конвенція ООН про захист прав усіх трудящих-мігрантів і членів їхніх сімей (1990 року). 4. Починаючи з 2014 року, міграційні процеси в Україні зазнали значних змін, а з 2022 року, у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії, міграція українців набула вимушеного характеру. Основною причиною виїзду за кордон став військовий конфлікт і питання безпеки, що докорінно змінило природу міграції: трудова міграція трансформувалась у масовий потік біженців. З початком військових дій у 2022 році міграційні потоки зросли в десятки разів і стали масовою евакуацією цивільного населення. За перші два місяці війни понад 5,3 млн українців виїхали за кордон як біженці, зокрема багато з них отримали тимчасовий захист у країнах ЄС. Починаючи з 2014 року, міграційні процеси в Україні зазнали значних змін, а з 2022 року, у зв’язку з повномасштабним вторгненням Росії, міграція українців набула вимушеного характеру. Основною причиною виїзду за кордон став військовий конфлікт і питання безпеки, що докорінно змінило природу міграції: трудова міграція трансформувалась у масовий потік біженців. 5. До 2014 року основною країною, куди спрямовувалися українські мігранти, була Росія. Завдяки добре налагодженій системі платежів з низькими комісіями, більшість грошових переказів звідти проходила через офіційні канали. Збройна агресія Росії спричинила значне перенаправлення трудових мігрантів за країнами: зросла популярність країн Європейського Союзу та зменшилася – Росії. В той же час суттєво збільшилась доля неофіційних каналів через дорожчу вартість послуг платіжних систем, простоту транспортного зв’язку та близькість географічного розташування країн. 6. Відстеження міграційних процесів в Україні в умовах військової агресії Росії ускладнюється через те, що офіційна статистика державних органів щодо кількості та віково-статевих характеристик внутрішньо переміщених осіб (ВПО) не публікується. Тому оцінки масштабів і напрямків вимушеного переміщення населення, зокрема молоді, базуються на соціологічних дослідженнях ВПО, які регулярно проводить Міжнародна організація з міграції в Україні разом із партнерами.Демографічний профіль типової особи, що емігрує, суттєво змінився у період з 2021 до 2023 років. До 2021 року міграційні настрої серед української молоді переважно формувалися під впливом соціально-економічних факторів — низького матеріального рівня домогосподарств, відсутності кар’єрних перспектив, низької оплати праці, низької якості освіти та високого рівня безробіття. Кількість мігрантів зростала у міру погіршення соціально-економічної ситуації, а типовий мігрант віком 18–34 роки виїжджав за кордон здебільшого з метою працевлаштування, навчання, отримання досвіду й професійних навичок, а також покращення матеріального становища себе та родини. У структурі довоєнної молодіжної міграції переважали чоловіки, хоча простежувалася тенденція збільшення частки жінок. 7. Трудова міграція має як позитивні, так і негативні наслідки для економіки України. Вона сприяє надходженню значних грошових переказів, які підтримують платіжний баланс та доходи домогосподарств, а також допомагає зменшувати безробіття, розвантажуючи внутрішній ринок праці. Водночас відтік висококваліфікованих кадрів («витік мізків») погіршує структуру зайнятості, призводить до дефіциту кваліфікованих працівників та демографічних втрат. Зміни у структурі ринку праці відображаються у зростанні частки працівників у сільському господарстві і зменшенні у сферах торгівлі та послуг. Особливо гострою є проблема зниження кваліфікації трудових мігрантів, зокрема жінок, які часто змушені працювати на низькокваліфікованих посадах за кордоном. 8. Міжнародний досвід управління трудовою міграцією демонструє, що ефективна політика в цій сфері базується на балансі між економічними інтересами країн-реципієнтів і країн-донорів, захисті прав мігрантів, а також адаптації міграційних механізмів до змін на ринку праці. Провідні країни, як-от Німеччина, Канада та Ізраїль, впроваджують інноваційні інструменти — від блакитних карток і бальної системи відбору до двосторонніх угод і програм інтеграції, що забезпечують прозорість, легальність та соціальну захищеність трудових мігрантів. 9. У сучасних умовах глобальної автоматизації і цифровізації знижується потреба у некваліфікованій робочій силі, тоді як попит на висококваліфікованих ІТ-спеціалістів і технічних експертів зростає. Також з’являються нові формати працевлаштування — дистанційна робота і застосування передових технологій для контролю міграції. 10. Для України ж актуальним є проведення комплексної реформи міграційної політики з урахуванням сучасних викликів: військового конфлікту, демографічних змін, масової трудової міграції. Необхідно оновити державну стратегію, орієнтуючись на європейські стандарти, чітко диференціювати політику щодо різних типів міграції, а також впровадити ефективні інструменти для захисту прав трудових мігрантів та залучення висококваліфікованих кадрів. Це забезпечить сталий розвиток країни і мінімізує негативні наслідки трудової міграції. Thu, 19 Jun 2025 00:00:00 GMT http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/580 2025-06-19T00:00:00Z http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/579 ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ГРУЗІЇ Маткава, Е. Кваліфікаційна бакалаврська робота: 70 стор., 13 табл., 8 рис., 58 використаних джерела, 6 додатків Метою кваліфікаційної бакалаврської роботи є оцінка інвестиційної привабливості Грузії в контексті її економічного розвитку, порівняння з іншими країнами регіону та обґрунтування доцільності залучення україн-ських інвесторів до пріоритетних секторів. Об'єктом дослідження є інвестиційна привабливість держави як скла-дова міжнародної економічної взаємодії. Предметом дослідження є сукупність факторів, методів та інституцій-них умов, які формують інвестиційний клімат Грузії в умовах трансфор-маційної економіки та регіональної інтеграції. У дослідженні застосовано комбінацію наукових методів: аналізу і синтезу, дедукції й індукції, порівняльний аналіз, метод експертних оцінок, індексний підхід, методи SWOT-аналізу, економіко-статистичні методи, графічна візуалізація. У роботі систематизовано наукові підходи до визначення інве-стиційної привабливості держави. Проведено оцінку макроекономічної, інституційної та регіональної складових інвестпривабливості Грузії на ос-нові міжнародних індексів (CPI, WGI, Doing Business) та порівняння з країнами Чорноморського регіону. Обґрунтовано потенціал галузей енер-гетики, ІТ, АПК, туризму та логістики для українських інвесторів. Побу-довано сценарний прогноз, розраховано очікувану економічну ефек-тивність ПІІ, розроблено рекомендації з удосконалення інвестиційної політики. У цьому розділі було здійснено практичну інтерпретацію результа-тів аналітичного дослідження та сформовано стратегічні орієнтири для вдосконалення інвестиційної політики Грузії з урахуванням її євроінтегра-ційного вектора. Проведений аналіз бар’єрів для інвесторів на макро-, мезо- та мік-рорівнях дозволив виокремити системні проблеми, що гальмують розви-ток інвестиційного середовища. Серед ключових загроз — регіональна не-рівномірність інфраструктурного розвитку, обмежена глибина внутріш-нього ринку, часткова імпортозалежність в енергетиці та ризики, пов’язані з геополітичною нестабільністю. SWOT-аналіз інвестиційного клімату показав, що Грузія має низку вагомих переваг (спрощене регулювання, високий рівень цифровізації, ві-дкритість ринку), які можна ефективно поєднати з новими можливостями — поглибленням торгівлі з ЄС, розвитком логістичних коридорів, залу-ченням інвесторів із Близького Сходу й Центральної Азії. Запропоновані у параграфі 3.2 напрями вдосконалення інвестицій-ної політики мають на меті усунути структурні обмеження: шляхом децен-тралізації, запровадження інвестиційних карт регіонів, розвитку державно-приватного партнерства, а також стимулювання енергетичної незалежнос-ті. Сценарний прогноз інвестиційної привабливості Грузії в контексті її євроінтеграційних прагнень підтвердив, що активізація реформ у сфері су-дочинства, інституційного середовища та управління ризиками здатна ви-вести країну на новий рівень конкурентоспроможності в регіоні Чорно-морського басейну. Отже, Грузія має реальний потенціал для суттєвого підвищення ін-вестиційної привабливості, однак реалізація цього потенціалу потребує ці-леспрямованих, послідовних і системних дій на рівні державної політики. Thu, 19 Jun 2025 00:00:00 GMT http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/579 2025-06-19T00:00:00Z