ZIEIT's DSpace Repository
ПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯУПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ЗА УЧАСТЮ ГРОМАДСЬКОСТІ
JavaScript is disabled for your browser. Some features of this site may not work without it.
ПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯУПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ ЩОДО ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ ЗА УЧАСТЮ ГРОМАДСЬКОСТІ
Січкар, Я.В.
Date:
2024-01-18
Abstract:
Кваліфікаційна магістерська робота містить 125 сторінок, 14 таблиць, 111 найменування використаних джерел.
Об’єктом дослідження є управлінські рішення, що виникають у процесі реалізації форм участі громадськості.
Предметом дослідження є засади участі громадськості в прийнятті екологічно значимих рішень.
Метою кваліфікаційної магістерської роботи є є визначення основних напрямів вдосконалення участі громадськості у процесах державного регулювання в сфері охорони та прийнятті екологічно значимих рішень.
У першому розділі проведені теоретичні дослідження в області визначення сутності довкілля, прийняття екологічних управлінських рішень за участю громадськості.
Другий розділ складає аналіз екологічної політики України та оцінка стану прийняття управлінських рішень за участю громадськості.
У третьому розділі наведені та обґрунтовані заходи з охорони довкілля, розроблена методика оцінки ефективності управління в області охорони довкілля та розробки проекту напрямів впливу на довкілля, встановлені етапи оцінки екологічної ефективності, сформовані пропозиції з основних напрямків дослідження.
Description:
Довкілля слід розглядати як комплекс навколишніх фізичних, географічних, біологічних, соціальних, культурних та політичних умов, котрі визначають форму й характер його існування.
Довкілля розглядається як частина середовища, що оточує живу систему та складається із об’єктів живої й неживої природи. Довкілля представляється як увесь оточуючий світ людини, включаючи природне й антропологічне середовище.
До основних складників довкілля відносять природне й соціальне середовища.
Екологічно орієнтовані управлінські рішення у будь-якій сфері діяльності спрямовані на формування нових стереотипів поведінки людей, на зміну їх культури, на екологічну свідомість, на зміну культури суспільства. Це спричиняє умови стійкого розвитку.
Ефективність управлінського рішення слід тлумачити як ресурсну результативність, отриману за наслідками підготовки або реалізації управлінського рішення.
Участь громадськості у прийнятті екологічних рішень має розглядається як інститут розвитку демократії.
Участь громадськості у прийняття екологічних рішень є невід'ємною умовою побудови конституційного закріплення моделі демократичної правової держави. На це спрямовані юридичні інструменти різних галузей права, у тому числі екологічного.
До основних форм участі громадськості у прийнятті рішень мають відноситись наступні: участь у підготовці та обговоренні матеріалів оцінки впливу різних факторів на довкілля; участь в організації й проведення експертизи; суспільний контроль; звертання в державні органи з пропозиціями щодо охорони довкілля; участь у референдумах.
Під громадською участю розуміють сферу діяльності некомерційних суспільних організацій та окремих громадян в обговоренні та прийнятті екологічно важливих рішень органами державної влади, органами місцевого самоуправління, а також контролю за їх виконанням.
Забезпечення стабільного стану та поліпшення довкілля є стратегічною метою національної екологічної політики.
Одним із інструментів державної екологічної політики в Україні є законодавство України у сфері охорони довкілля, яке адаптоване до законодавства Європейського Союзу.
Роль і призначення державного екологічного управління на різних межах владних структур обумовлені характером завдань, які вирішуються на кожному рівні.
Екологічне управління на даний час є сферою діяльності різних суспільних, державних, корпоративних та інших інституцій.
Воно функціонує у вигляді цілісної системи, окремої цільової функції, функції, що орієнтована на окремий об'єкт.
Вплив на навколишнє середовище є кінцевим результатом діяльності об'єкта управління. Саме характеристика дії об'єкта управління на довкілля виступає як критерій ефективності функціонування систем екологічного управління.
Стабілізація і гармонізація, динамічна рівновага суспільства в природному середовищі забезпечуються спеціальними засобами та методами, які називають механізмом екологічного управління.
Зміст управлінської діяльності, що пов’язується із здійсненням природоохоронних дій, проявляється через функції управління природоохоронною діяльністю. У цьому зв'язку управління природоохоронною діяльністю у певній сфері охорони природи може визначатись як виконання сукупності відповідних функцій.
Окрім законодавців, екологічними проблемами держави замаються громадські об'єднання, діяльність котрих перш за все спрямована на збереження сприятливого екологічного середовища та його покращення.
Статути громадських об'єднань в області охорони довкілля є зареєстрованими. Із дня реєстрації вони визначаються як юридичні особи.
В області охорони довкілля створені екологічні суспільні об'єднання, екологічна діяльність котрих має основне, пріоритетне значення, вони виконують екологічні функції.
Значення громадських екологічних організацій полягає в акцентуванні уваги суспільства до екологічних проблем.
Представники громадських організацій постійно залучаються до обговорення важливих екологічних проблем України.
За результатами дослідження визначено основні аспекти або напрями охорони довкілля: соціально-політичний, правовий, еколого економічний, техніко-технологічний, науково-пізнавальний.
Вказано, що напрямом в області охорони довкілля є формування екологічної свідомості людини.
Запропоновано до охорона довкілля включати: правову охорону у вигляді юридичних законів; матеріальне стимулювання природоохоронної діяльності; інженерну охорону, що розробляє природоохоронну та ресурсозберігаючу технологію.
Визначені основні принципи охорони довкілля.
З метою уникнення екологічних проблем має розвиватись природоохоронна діяльність. Правова охорона довкілля може здійснюватись в активній, консервативній та змішаній організаційно-правових формах.
Рекомендовано до напрямів забезпечення охорони довкілля віднести екологічне нормування, оцінку впливу діяльності суб’єктів на довкілля, екологічну експертизу, ліцензування охорони довкілля.
Рекомендовано проводити оцінку екологічної ефективності, яку потрібно представляти як внутрішній процес та інструмент управління, що призначений для забезпечення керівництва достовірною інформацією, котра дозволяє визначити відповідність екологічної ефективності організації сукупності критеріїв встановлених керівництвом організації та відповідним нормативним актам.
Встановлені етапи оцінки екологічної ефективності: планування, вибір показників екологічної ефективності, збір та аналіз інформації, складання звітності.
Запропонована методика оцінки ефективності управління сферою охорони довкілля та природокористування. На їх основі доцільно зробити висновки та потрібно скласти заходи чи програми, котрі мають бути спрямовані на поліпшення екологічної ситуації.
Відзначено, що економічне обґрунтування природоохоронних заходів потрібно проводити на основі співставлення економічних результатів цих заходів з витратами, що необхідні для їх здійснення.
Відзначено доцільність розробляти Проект впливу на довкілля, котрий треба представляти як документ, що описує усі впливи суб'єкта на довкілля та надає умови сформувати заходи щодо охорони довкілля.
Наразі можна додати екологічні проблеми, пов’язані з війною. Це передбачає пошук та вивчення шляхів відновлення природного середовища, яке зазнало руйнівного впливу внаслідок військових дій, пов’язаних із російською повномасштабною війною.
На рівні міста та громади потрібно розробляти стратегічний документ природоохоронного напрямку. На основі встановлення основних цілей у стратегії розвитку міста чи громади, формуються природоохоронні цілі, доцільним має бути розробка декількох цільових програмам.
Поліпшенню практики природоохоронної діяльності буде сприяти розробки екологічного паспорту міста чи громади, який має включати заходи щодо регулярного оновлення довкілля, це створить умови для встановлення поточного стану довкілля та визначення тенденцій у зміні складників довкілля.
За участю громадськості повинна проводитись стратегічна екологічна оцінка, що має бути використана при розробці Програми соціально-економічного розвитку.
Громадськість за участю представників виконавчих органів повинна проводити заходи, що спрямовані на охорону довкілля.
На основі інформації від громад щодо управлінських рішень у сфері охорони довкілля та природокористування, центральні державні установи можуть здійснювати коригування проектів рішень, внести зміни в документи для врахування поточної ситуації за різними напрямками природоохоронної діяльності.
На основі аналізу охорони довкілля громадські організацій повинні виявити існуючі проблеми, а громада повинна розробляти заходи щодо поліпшення ситуації.
Є очевидно доцільним запропонувати на сучасному етапі активізувати дії держави та громадськості у напрямку діджиталізації та застосуванні цифрових технологій щодо питань довкілля, участі громадськості в їх вирішенні, формуванні сучасного екологічного європейського світогляду.
Участь громадськості треба визначати як неперервний процес взаємодії між громадянами та організаціями, що несуть відповідальність за прийняття рішень.
Files in this item
This item appears in the following Collection(s)
Search DSpace
Browse
-
All of DSpace
-
This Collection