ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ У РОМАНІ ЛІ БАРДУГО SHADOW AND BONE ТА СПОСОБИ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ

Цуркаленко, П.Ю.

ЗАСОБИ СТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО ОБРАЗУ У РОМАНІ ЛІ БАРДУГО SHADOW AND BONE ТА СПОСОБИ ЙОГО ПЕРЕКЛАДУ

Цуркаленко, П.Ю.

URI: http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/223

Date: 2023-01-18

Abstract:

Дипломна робота: 84 с., 80 джерел літератури. Мета роботи: дослідження засобів створення художнього образу у романі Лі Бардуго Shadow and Bone та особливостей їх відтворення в українському перекладі. Завдання роботи: визначити теоретичну складову понять образ та образність, та шляхи їх реалізації в художньому дискурсі; дослідити види мовленнєвої характеристики персонажа у художньому творі; встановити основні підходи до відтворення стилістичних засобів при перекладі художніх текстів; проаналізувати досліджуваний роман на предмет виявлення стилістичних засобів створення художнього образу; надати до розглянутих прикладів стилістичний, контекстуальний, перекладознавчий та статистичний аналіз. Об’єкт роботи – 159 прикладів використання фігур мови з роману Лі Бардуго Shadow and Bone, на основі яких розглянуто семантичні, стилістичні та структурні особливості створення образу в англійській мові. У роботі встановлено, що досліджуваний роман містить значну кількість стилістичних фігур, які слугують основним інструментом для створення образу у художніх творах. Характерною рисою створення образу головного героя у романі є вживання іронії у прямому та невласне-прямому мовленні, яке реалізується використанням різних стилістичних фігур мови. У дослідженні визначено засоби створення образу головного героя, що були використані для зображення різних почуттів: фігури заміщення та комбіновані фігури. Виявлено, що при використанні описового перекладу при передачі фігур, образ не зберігається.

Description:

Образ є одним з основних об’єктів дослідження у художніх творах, оскільки кожен створений образ у художньому творі є індивідуальним авторським засобом впливу на читача. Хоча лінгвісти займаються вивченням даного феномену вже довгий час, дослідницький інтерес до образів, засобів їх створення та їхнього композиційного потенціалу не слабшає. У ході роботи ми розглянули поняття образ та образність у стилістиці. Поняття образ нами трактується як фрагмент, що має самостійне життя і зміст, який створюється автором за допомогою багатства мови. Поняття образність у нашому дослідженні інтерпретується як здатність слів асоціюватися у свідомості людини з певними образами, викликати зорові, слухові та дотичні уявлення про ці образи. Основними відмінними рисами художнього образу виступають його узагальненість, високий ступінь експресії та індивідуальність; образність характеризується експресією та картинністю. В ході нашого дослідження ми виявили 159 уривків та речень, які містять засоби створення художнього образу головного героя. До засобів створення художнього образу у поданому матеріалі належать мовленнєва характеристика, що складається з прямого мовлення (17 уривків та речень) Аліни Старкової до персонажів другого плану та персонажів другого плану до Аліни Старкової, та невласне-прямого мовлення (142 уривки та речення). Варто зазначити, що голос автора у творі звучить як голос головного героя, тому вважаємо, що через призму сприйняття Аліни Старкової, автор створює загальний образ усього роману. В ході дослідження ми виявили, що саме фігури мови складають основу при створенні образу у художньому творі, тому їх використання є невід’ємним засобом при створенні образу головного героя. Дослідивши класифікації стилістичних засобів різних науковців, ми дійшли висновку, що 84 найповнішою є семасіологічна класифікація фігур мови за В.В. Жуковською, оскільки містить в собі як семантичні та функціональні характеристики, так і поділ за рівнями мови. Фігури мови поділяються на фігури заміщення (тропи), які поділяються на: фігури кількості (гіпербола та літота) та фігури якості (метонімія, метафора, епітет, іронія). Другою частиною класифікації є комбіновані фігури, які поділяються на: фігури тотожності (порівняння), фігури нерівності (градація, ретардація, гра слів, зевгма) та фігури контрасту (оксюморон та антитеза). Варто зазначити, що у прямому мовленні образ головного героя у більшості випадків створюється за допомогою іронії (10 уривків), які в свою чергу поділяються на: сарказм (5), харієнтизм (3) та антифразу (2), та реалізуються за допомогою фігур мови (метафори – 5, епітети – 2, алюзія – 1, оксюморон – 1, антитеза – 1), вставними конструкціями (2) та риторичними запитаннями (3). Характерним є те, що образ зовнішності та відношення оточуючих Аліни Старкової автор описує через пряме мовлення персонажів другого плану, та реалізує за допомогою метафор (4), порівняння (2) та гіперболи (1). Найбільшу категорію засобів створення художнього образу головного героя містить невласне-пряме мовлення. В ході нашого дослідження було визначено, що у більшості випадків образ Аліни Старкової створюється за допомогою фігур якості: метафори (49 одиниць), епітети (31), метонімія (5) та іронія (10). Метафори ми дослідили за морфологією, функціональністю та за кількістю одиниць носіїв метафоричного образу. За функціональністю метафори поділяються на номінативні (2), образні (8), когнітивні (18) та генералізуючі (15). За кількістю одиниць носіїв метафоричного образу метафори поділяються на прості (25) та розгорнуті (24). Слід зазначити, що у більшості випадків прості метафори є дієслівними, а розгорнуті метафори утворюються шляхом поєднання іменника, прикметника та дієслова, та у більшості випадків є трикомпонентними. В ході нашого дослідження було 85 визначено, що метафори використовуються для передачі внутрішнього емоційного стану головного героя. При перекладі когнітивних метафор було використано дослівний переклад (10), модуляцію (6), антонімічний переклад (1) та генералізацію (1). При перекладі генералізуючих метафор було використано модуляцію (8) та дослівний переклад (7). При перекладі номінативних метафор було використано дослівний переклад. Образні метафори були передані за допомогою дослівного перекладу (4), описового перекладу (2), граматичної заміни (2) та модуляції (3). Слід зазначити, що метафори при описовому перекладі замінюються на порівняння. У поданому дослідженні епітети ми класифікували на прості (21 одиниця) та складні (11). Також ми використали класифікації за морфолого- синтаксичними категоріями та за функціями. За морфолого-синтаксичними категоріями епітети виражені іменниками (3), прикметниками (23), дієприкметниками (6) та дієсловом (2). За функціями ми розділили епітети на уточнюючі (23), посилюючі (8) та контрастні (1). Таким чином ми бачимо, що вагома категорія епітетів у творі виражена прикметником. Основним засобом створення художнього образу є уточнюючі епітети, оскільки надають нових ознак означуваному слову. Також у романі ми визначили підкатегорію метафоричних епітетів (6), що виконують як функцію означення, так і функцію порівняння, та використовуються задля вираження емоцій головного героя. Спираючись на наше дослідження ми зазначаємо, що автор використовує епітети для позначення зовнішності головного героя, його візуальні та слухові відчуття. При перекладі уточнюючих епітетів було використано дослівний переклад (14), модуляцію (2), генералізацію (2), граматичну заміну частини речення (1), описовий переклад (2). Варто зазначити, що при описовому перекладі подана фігура мови не зберігається. При перекладі посилюючих епітетів використано дослівний переклад (3), модуляцію (4) та описовий переклад (1). 86 Метонімія виражається за допомогою іменника, та у поданому творі використовується для створення образу характеру, зовнішності, візуального сприйняття та внутрішніх почуттів головного героя. За допомогою фігур кількості, а саме гіперболи (4) автор створив образ відчуття часу та простору, що передають почуття страху та радості головного героя. Образ головного героя, як кмітливої, позитивної особистості створюється за допомогою літоти (3). В ході дослідження ми також виявили комбіновані фігури, стилістичні засоби, що діють на лексико-синтаксичному рівні, а саме: порівняння (14), градацію (11), оксюморон (2) та антитезу (15). Порівняння у невласне-прямому мовленні використовуються для створення образу зовнішності головного героя, його магічні здібності, відчуття часу, візуальні та звукові відчуття. Градацію в більшості випадків автор використовує для посилення епітетів, створюючи ефект хвилеподібності за допомогою навмисного накладення фігур у реченні. Автор створює зв’язок, звужуючи семантичне поле від слів із загальновживаною конотацією, до слів з конкретним значенням. Дану фігуру автор використовує для посилення образу фізичних відчуттів та емоційного стану героя. За допомогою градації створюється ефект нагнітання або емоційного піднесення головного героя. Найбільшу категорію комбінованих фігур складають фігури контрасту, антитезу у романі утворено на протиставленні таких концептуальних понять, як життя та смерть: позитивних та негативних емоцій (6), об’єктів за розміром (2), тепло та холод (2), світло та темрява (1), напрям (2). За допомогою антитези автор створює образ зовнішності та почуттів головного героя через його взаємодію з навколишнім середовищем. Слід зазначити що на рівні тексту діє антитеза, яка реалізується на зіставленні головного персонажа, який володіє силою світла Аліни Старкової та його антагоніста Дарклінга, гриші, який володіє тінями.

Show full item record