МОВЛЕННЄВІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ ДИСТАНЦІЮВАННЯ В ОРИГІНАЛІ І В ПЕРЕКЛАДІ ( НА МАТЕРІАЛІ СЕРІАЛУ "DYNASTY")

Орлов, П.В.

МОВЛЕННЄВІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ СТРАТЕГІЇ ДИСТАНЦІЮВАННЯ В ОРИГІНАЛІ І В ПЕРЕКЛАДІ ( НА МАТЕРІАЛІ СЕРІАЛУ "DYNASTY")

Орлов, П.В.

URI: http://library.econom.zp.ua:85/xmlui/handle/123456789/220

Date: 2023-01-18

Abstract:

Дипломна робота: 91 с., 70 джерел літератури. Мета роботи: дослідження характерних видів мовленнєвих засобів реалізації стратегії дистанціювання у різних ситуаціях спілкування як структурної і стильової риси серіалу “Dynasty” (2017) та особливостей їх відтворення в українському перекладі. Завдання роботи: схарактеризувати дистанціювання як рису англомовної поведінки; надати опис стратегій дистанціювання; проаналізувати способи реалізації досліджуваних стратегій на мовленнєвому рівні; визначити особливості перекладу відібраних одиниць; вибрати приклади з серіалу, та провести їх перекладацький та статистичний аналіз; визначити способи перекладу вибраних одиниць, та встановити розбіжності з оригіналом тексту. Об’єктом роботи – виступають 150 прикладів, які втілюють стратегію дистанціювання, та їх переклади українською мовою. У роботі встановлено, що англомовна комунікативна поведінка має ряд характерних ознак та впливає на характер спілкування. Розуміння особливостей такої поведінки допомагає вибрати певну стратегію комунікації та її правильне мовленнєве оформлення. Різниця між англомовним та україномовним спілкуванням зумовлюється різницею в культурах та є причиною необхідності вживання трансформацій при перекладі. В роботі подано приклади, що містять різні типи дистанціювання; наведено лінгвокраїнознавчий, загальнокультурний, контекстуальний і перекладацький коментар до матеріалу.

Description:

Відомо, що при спілкуванні важливо притримуватися певної мовленнєвої стратегії, тобто системи поетапних дій комунікантів, зумовлених ситуаційно. Такі дії мають певну мету щодо свого партнера по комунікації, та реалізуються за допомогою певної мовленнєвої тактики або набору тактик. Відомо, що мовна картина світу є важливою частиною культури, яка багато в чому визначає поведінку її носіїв. Вона важлива також і для розуміння норм міжособистісного дистанціювання, характерних для певної культури. Згідно з теорією П. Брауна виокремлюють форми позитивної ввічливості та негативної ввічливості, які мають протилежну спрямованість. Перша заснована на зближенні, друга - на дистанціюванні. Позитивна ввічливість спрямована на солідарність, а негативна - на формальність. Дана магістерська робота присвячена виявленню особливостей у використанні мовних засобів реалізації дистанціювання як невід'ємного компонента англомовної культури. З’ясовано, що для англійської мовної культури характерний високий рівень дистанціювання, спрямований на те, щоб продемонструвати співрозмовнику визнання його особистої автономії, запевнити у відсутності намірів з боку того, хто говорить, порушити існуючі між ним та адресатом кордони. Той факт, що ввічливість віддалення становить основу англійської ввічливості, не є випадковим для культури, в якій особиста автономія - одна з найважливіших культурних цінностей. Стратегії дистанціювання характерні насамперед для так званих «небезпечних» мовленнєвих актів, або мовленнєвих актів, що загрожують особі, тобто таких, де зачіпаються інтереси адресата. Серед них - наказ, прохання, порада, погроза, попередження. 92 Аналіз стратегій дистанціювання показав, що у досліджуваному матеріалі найчастіше використовуються стратегії «будьте ухильні» (28%), «виводьте мовця із дискурсу» (26%), «вибачайтеся перед тим, як звернутися з проханням» (24%) «будьте песимістом» (13%), «представляйте мовленнєвий акт як загальне правило» (9%). При актуалізації подібних стратегій використовуються численні мовні засоби: питальні конструкції різних видів (31%), маркери мовленнєвого відгородження (19%), умовний спосіб (18%), модальні модифікатори (16%), модальні дієслова (7%), мінімізатори (5%), оцінні позитивні лексеми у негативному значенні (3%) та ще деякі засоби. З’ясовано, що висловлювання з використанням маркерів дистанціювання зводять до мінімуму ступінь впливу на адресата; в них відсутні імператив, пряме звернення, перформативні дієслова; замість них уживаються непряме звернення, пасивні конструкції, умовний спосіб. Завдяки цьому із ситуації виводиться адресат, а в деяких випадках і сам мовець. У результаті пряма інструкція перетворюється на непряме пом'якшене прохання. Форми категорії ввічливості ситуативні, тобто залежать від тієї чи іншої ситуації спілкування офіційної або неофіційної. Нині вербальну комунікацію розуміють не тільки як обмін інформацією, а й як розкриття свого ставлення до співрозмовника. Багато складнощів міжкультурної комунікації виникають саме через невміння співрозмовників виражати своє ставлення один до одного відповідно до норм даного суспільства і конкретних очікувань партнера, що призводить до конфліктів і комунікативних невдач. Це пов'язано з тим, що в різних етносах існує своє розуміння ввічливості. Форми, які вважаються ввічливими в українській мові, можуть здатися грубими і нещирими під час перекладу англійською мовою, що можна пояснити різницею між культурами та самими мовами, чим і зумовлюється необхідність лінгво -культурологічної адаптації при перекладі. 93 Перекладацький аналіз відібраних прикладів показав, що, згідно з нормами приймаючої мови засоби дистанціювання більш за все вилучалися (37%). Серед інших трансформацій виявлено наступні: модуляція (29%), експлікація (12%), граматичні заміни (9%), антонімічний переклад (7%), членування/об’єднання речень (5%), та деякі інші. Зроблено висновок, що не збереження засобів на позначення дистанціювання зумовлено об’єктивними причинами ( 62%), специфікою дубляжу (31%), а у деяких випадках, з нашої точки зору, - це перекладацький недолік (7%). Виявлено приклади не еквівалентного, але адекватного перекладу (74%), еквівалентного та адекватного (17%), та не адекватного (9%). Для україномовної комунікації настільки значна розбіжність між семантичним і прагматичним значенням не характерна, оскільки з огляду на культурологічні причини відсутня необхідність у сильній завуальованості інтенції мовця. Тому перспективу подальших досліджень вбачаємо у виявленні особливостей, що стосуються як мовних засобів, так і комунікативних стратегій, використовуваних у зіставлюваних лінґвокультурах, на основі мовленнєвих актів текстів інших жанрів.

Show full item record